“Бережи українське – носи вишиванку!”
Ліна Костенко

У третій четвер травня українці на знак єдності вдягаються у вишиванки. І не тільки в Україні! Центральна бібліотека для дітей організувала для відвідувачів етно-фото зону,  де можна зробити фото у вишиванці або ж з атрибутами етнографічних мотивів вишивок – рушників, сорочок та серветок, тощо. Для дітей молодшого та середнього шкільного віку бібліотека пропонує творчу роботу – розмальовки. Дитячі розмальовки до Дня української вишиванки відкривають можливість поговорити з дитиною про значення символів, історію вишивки та традиції українського народу. Це гарна нагода розповісти простими словами, чому вишиванка є особливим символом для кожного українця. Розмальовки до Дня вишиванки підходять дітям різного віку. Малюнки захоплюють, дарують радість та створюють святковий настрій, допомагаючи дитині відчути гордість за свою культуру. Вишиванка — це не просто одяг, а генетичний код нації, що єднає покоління та символізує силу, здоров’я, красу і вірність. Це магічний оберіг, у візерунках якого зашифрована доля, любов та працьовитість українського народу, що передається з покоління в покоління як безцінна реліквія. Вишиванку творять з любов’ю, вкладаючи у кожен візерунок певний смисл, щирі думки і душу. У вишивальниць перед процесом вишивання є багато традицій і обрядів, тому що це – особлива творчість, у якій передається наша українська краса, наша душа.

Всесвітній день вишиванки — день, коли оживає душа нашого народу в кожному візерунку, в кожній нитці, в кожному кольорі. Вишиванка — це не просто сорочка. Це код нашої нації, вплетений у полотно любов’ю і пам’яттю. У ній — Україна, як калина при дорозі: ніжна і незламна водночас. У ній — рушничок, що проводжає в дорогу і зустрічає з неї, подушечка, вишита руками бабусі, що пахне дитинством і теплом рідної хати. Наші бабусі не досипали ночі — вишивали, ткали, пряли, гаптували… Кожен хрестик — як молитва, кожен орнамент — як оберіг. У тих квітах, вишитих на сорочці для доні, — ніжність, турбота і віра у щасливу долю. У кольорах — сила роду, у хустці — жіноча мудрість і захист, у кожній нитці — пам’ять поколінь. Вишиванка — це оберіг, це наша історія, що живе поруч із нами. Це символ, який єднає серця і нагадує: ми — українці, і наша сила — в корінні, у традиції, у любові до рідного. Тож бажаємо Вам носити вишиванки з гордістю і любов’ю, передавати їх як святиню з покоління в покоління. Нехай у кожній вишитій квітці розквітає радість, у кожному узорі живе надія, а у Вашому серці завжди буде світло України.

Бо вишиванка — це і є Україна.

20 травня 2026 р. о 10:00 відбулася онлайн-профстудія на тему “Роль публічних бібліотек у промоції читання”. Бібліотекар читального залу ІІ категорії ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради Віра Полатайко взяла активну участь поглибивши свої знання. Модераторкою онлайн-профстудії була завідувачка науково-методичного відділу Івано – Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка Віра Хімейчук. Вона подала цікаву та змістовну інформацію про те, яку роль відіграють публічні бібліотеки у популяризації читання, доповнивши свою розповідь презентацією. Завдяки цьому присутні мали змогу поглибити свої знання.

“Я люблю мужиків за їх тисячолітню тяжку історію, за культуру, що витворила з них людей, котрі смерти не бояться. Є що любити і до кого прихилитися. За них я буду писати і для них”

(Василь Стефаник)

Український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, посол Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії,  Василь Стефаник, народився 14 травня 1871 року в с. Русові (зараз Снятинський район Івано-Франківської області).  Писати почав гімназистом. Рукопис збірки поезій  у прозі “З осені”, який не зацікавив видавців, знищив. Визнання здобув збіркою “Синя книжечка” (Чернівці, 1899), а після виходу у світ збірок “Камінний хрест” (1900), “Дорога” (1901) і “Моє слово” (1905) став знаменитим. Писав про те що, боліло. Відзначаючи 155-ту річницю від дня народження Василя Стефаника, працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради 19 травня провели урок краєзнавства “Співець української землі”. На зустріч було запрошено письменника, краєзнавця, члена ТОПіЖ ім. Івана Франка, лавреата багатьох премій Василя Бабія,  який розповів про життєві шляхи новеліста, про свою книгу “Покутський трисвіт” (2010). Присутній поет, літературознавець, кандидат філологічних наук, доцент, голова Херсонської ОО НСПУ Василь Загороднюк порівняв психологізми у творчості Василя  Стефаника і Михайла Стельмаха. Бібліотекарі ознайомили користувачів про його  відносини з Іваном Франком. Читачі ділились своїми думками про творчість Василя Стефаника.