Цьогоріч Україна відзначає 170-річчя від дня народження Каменяра (27 серпня 1856 року) та 110-ті роковини з дня його смерті, тому саме 2026 рік офіційно проголошено Роком Івана Франка на Прикарпатті.
22 липня 2026 року на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС відбулися голосні читання в форматі проєкту «Рік Івана Франка в бібліотеках міста».
Постать Каменяра захоплює величчю його духу, візіонерством, багатогранністю. Його слово життєдайне, відрадне й пророче, могутнє і вічне.
Все більше людей хочуть поділитися своїми враженнями про прочитані Франкові книги.
Тому, відзначаючи Рік Франка, бібліотекарі Абонементу ЦБ уже вдруге проводять Франкові голосні читання в бібліотеці.
І якщо на перших таких читаннях, що відбулися на початку року, більше звучало саме слово Каменяра, то сьогодні читачі ділилися своїми враженнями від прочитаних книг Івана Яковича. Зокрема, пані Марина Королюк, котра переїхала до нашого міста з Харкова, поділилась враженнями від читання психологічного панорамного роману “Руки і сльози” Степана Процюка, (у котрому пронизливо відтворено внутрішній світ Каменяра), та книги Івана Франка “Маніпулянтка”.
Спілкувались із з іншими присутніми на заході користувачами бібліотеки. Вони щиро ділилися своїми враження від творчості Франка. Відрадно, що серед них були не тільки дорослі, а і діти.
Бібліотекарям також було що сказати, адже фонд поповнився дуже цікавим спецвипуском видання «Локальна історія. Тема номеру Франко». Дуже знаково, що даний випуск журналу вийшов в співпраці з Дім Франка – Franko House.
Бібліотекарка книгозбірні Тетяна Мороз розповіла захопливі факти зі життєпису Івана Яковича та, представивши журнал, ознайомила присутніх із неймовірно цікавими статтями франкознавців.
З них дізнаємось про любов Каменяра до мандрівок, вакації у хаті різьбяра в Криворівні, період його життя у Відні, вміння по-особливому проводити час у львівських каварнях:
“Прикметно, що до львівських каварень Іван Франко загостив чи не одразу після приїзду до міста. Його вабила не тільки можливість випити меланжу чи «білої кави», а й добірка преси, яка там була. Точно не знаємо, які заклади відвідував Франко-студент, проте у 1890-х — на початку XX століття мемуаристи найчастіше згадували каварні «Віденську», «Центральну», «Шнайдера», «Монополь»” [зі статті Наталії Тихолоз «На каву з газетою. Завсідник кнайп і ресторацій».
У матеріалі Галини Пагутяк і фоторепортажі Ірини Середи «Замок для Лиса Микити» дізнаємось про місце таємничого замку Лиса Микити [мова йде про місце, де був замок Катерини Коссаковської з роду Потоцьких], розташоване в селі Лисовичі неподалік курортного Моршина:
“Хай Лисові Микиті буде безпечно і приємно жити в цьому замку разом з дружиною та дітьми Міцьком і Мінкою. Місця всім вистачить. Ще раз озирнувшись, ми спускаємось до села Лисовичі, яке може стати таким самим знаменитим, як резиденція святого Миколая. Прокладуть дорогу, можливо, рови знову наповняться водою, а на ніч підійматимуть підвісний міст, як це було за часів пані Коссаковської».
Далі занурюємось у вакації Івана Франка в Криворівні, де він руками ловив пстругів зі Черемоша, щоранку підіймався високо в гори по гриби, надиктовував синам Андрію і Петру статті, листи та вірші. А ще — шукав рятунку в гірських джерелах:
“Коли Франка почала скручувати хвороба, він шукав рятунку в гірських джерелах. Літературознавець і перекладач Михайло Мочульський писав: «Мочив свої хворі руки в гуцульському чуркалі [джерелі] в тому пересвідченні, що в тому чуркалі поволі розмотуються дроти з його рук. А що дроти були на руках тисячеметрові, поет потішав себе, що розкріпощення його рук ще нескоро прийде, але таки колись прийде». [зі статті «На вакації до Криворівні» Ірини Пустиннікової].
А ви ще не читали цей новий спецвипуск журналу “Локальна історія”, тож поспішайте до нашої книгозбірні, бо попит на нього великий.
До заходу було оформлено тематичну книжкову виставку «Рік Франка в Івано-Франківську: читати сьогодні» , де представили твори письменника та літературознавчі матеріали про його життя і діяльність.
Окремі полиці виставки присвячені перебуванню Івана Франка на Прикарпатті.
Дуже тішить, що захід став не лише вшануванням пам’яті великого українського письменника, а й нагодою для живого спілкування, обміну думками читачів.
