“…Гадаю, що майбутнє ще за ним, що про нього голосніш заговорить не тільки наша нація, але й [заговорять] інші народи”

Так про Івана Франка в 1925 році писав Микола Хвильовий. Історія підтверджує правоту автора цих слів. Доказом цих слів є проголошення 2026 року – роком Франка на Прикарпатті, адже Івану Франку виповнюється 170 років від дня народження, 110 років з дня смерті та 140 років його шлюбу з Ольгою Хоружинською.

27 серпня 2026 року відзначення ювілею розпочали з відкриття та освячення анотаційної дошки на фасаді будинку, де знаходиться літературно-меморіальна  кімната-музей Івана Франка в нашому місці (вул. Г. Мазепи, 1). У святковому дійстві взяли участь міський голова Руслан Марцінків, священнослужитель Архикатедрального Катедрального Собору о. Юрій Прелепський, письменники ОО НСПУ, бібліотекарі та громадськість міста. Бібліотекарка І-ої категорії читального залу ЦМБ Оксана Дубовська привітала присутніх, прочитавши вірш Івана Франка “Моїй дружині” (1887 р.).

Працівники кімнати-музею , що діє при краєзнавчому відділі МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради 27 серпня 2026 року провели засідання клубу краєзнавців “Уклін тобі, наш славний Каменяре!” (До 170-ти річчя від дня народження) , під час якого була проведена екскурсія для ВПО, для користувачів та для членів клубу краєзнавців. Завершальний акорд засідання – присутні зачитували твори Івана Франка.  Відрадно, що до засідання долучилась викладачка,  поетеса з Харкова п. Лариса Братешко-Ігнатова, яка мешкає в нашому місті.

  27 серпня 2026 року о 12:00 у читальному залі ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради на запрошення Богдани Ботюк, завідувачки відділу денного перебування Івано-Франківського територіального центру соціального обслуговування, відбулася година українського класика «Він для тебе горів, український народе…», приурочена до 170-річчя від дня народження Івана Яковича Франка.

Постать Івана Франка настільки масштабна й багатогранна, що вмістити її в межі однієї зустрічі практично неможливо. Поет і прозаїк, перекладач і літературознавець, публіцист, науковець і громадський діяч, він залишив по собі величезну інтелектуальну та літературну спадщину. І водночас за відомим зі шкільних років образом Каменяра відкривається жива людина зі своїми переконаннями, пошуками, випробуваннями та неймовірною працездатністю.

Під час заходу присутні дізналися цікаві та маловідомі факти з життя Івана Франка, говорили про його багатогранну творчість, громадську діяльність та величезний внесок в українську культуру. Звучали поезії письменника, які й сьогодні не втратили своєї сили та актуальності. Адже чимало Франкових думок про свободу, гідність, відповідальність людини та майбутнє України через десятиліття сприймаються напрочуд сучасно.

Особливою частиною заходу стала зустріч із поважними гостями — представниками Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України. До читального залу завітали голова організації Євген Баран, письменники Василь Бабій, Ярослав Ткачівський, Леся Геник, Михайло Батіг, Анна Данилюк, Оксана Місюк, Василь Загороднюк та Іван Гаврилович.

Гості презентували антологію «З гілки нев’янучого листя», присвячену 100-річчю створення Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка (ТОПІЖ). Розповіли про історію Товариства, його значення для літературного життя Прикарпаття та людей, які в різні роки творили й продовжують творити його історію. Зустріч переросла у невимушену розмову про літературу, Франкову спадщину та сучасне письменницьке життя краю.

Символічно, що в день, коли говорили про Івана Франка, поруч були сучасні прикарпатські письменники. Минуле й сьогодення української літератури зустрілися в одному просторі, а презентована антологія стала своєрідним містком між літературною традицією минулого та сучасним письменницьким Прикарпаттям.

Франко в такому прочитанні постає не лише як хрестоматійна постать, знайома ще зі шкільних підручників, а як початок живої літературної традиції, що має своє продовження сьогодні.

Такі зустрічі вкотре нагадують: класика залишається живою, доки ми її читаємо, слухаємо, обговорюємо і відкриваємо для себе заново. А Франко, здається, належить саме до тих авторів, яких кожне покоління читає трохи по-своєму.