«Пам’яті загиблих земляків »: платформа скорботи

«Схилися наді мною, капелане, Прости усе, що Бог іще не встиг. Я з тих, без кого вічність не настане. Я з тих, всечесний отче, я із тих…»
                                                                                     Богдан Томенчук

24 лютого, в день повномасштабного вторгнення росії  в Україну,  Центральна бібліотека для дітей (вул. Степана Бандери, 8) централізованої бібліотечної системи департаменту культури Івано-Франківської міської ради відкрила платформу скорботи «Пам’яті загиблих земляків»

Сьогодні ми згадуємо тих, хто мали честь бути оборонцями свої країни, хто кинув усі свої мирні справи та взяв до рук зброю.

Чотири роки українці мужньо виборюють своє право на свободу та незалежність. Дата 24 лютого 2022 року чорним птахом зринає у нашій пам’яті. Це день, коли життя поділилось на до і після. Це день, коли зранку всю Україну розбудили вибухи ракет і згуртувала пісня «Ой у лузі червона калина похилилася…» Війна стала частиною нашого життя, вона принесла нам багато страждань, але не лише біль, а й силу тих, хто її пережив.

Ми згадуємо сьогодні тих, на кого необхідно рівнятися нам.  Тих, хто йшов назустріч ворогу, і лиш любов одна піднімала кожного назустріч кулі. Любов до життя, до родини, до дітей і України.

Якими вони були до війни? Їх інтереси, життя, відчуття у роботі й вдома.  Ми згадуємо їх сьогодні їхніми голосами, і відтак вони продовжують жити в нашій пам’яті.  «Пам’яті загиблих земляків»: платформа пам’яті говорить голосами героїв.

Максим Руденок, Василь Гуцуляк, Павло Панфілов, Тарас Стахів, Віталій Мерінов, Святослав Кондрат, Назар Лугарєв, Олег Койляк, Дмитро Коцюбайло…

Сьогодні згадуємо звитяжців-земляків, які віддали за Україну своє життя.  Вони, маючи професії, зовсім не пов’язані з військовою справою, у час найбільшої небезпеки для України відклали все, щоб боронити рідну землю від загарбника. Вони точно знали, у якій країні хочуть жити, яким хочуть бачити своє майбутнє.

Учасники заходу стали голосами полеглих бійців, розповідаючи про їх життя до війни. Красиві, мужні, усміхнені, добрі, толерантні, мотивовані до знань і розвитку, глибоко патріотичні – такими вони житимуть в нашій пам’яті.

Учасники заходу ознайомилися з книжкою Ірини Чмелик та Ольги Деркачової «Звитяжці», біля платформи пам’яті «Пам’яті загиблих земляків»  читали вірші Богдана Томенчука, Ольги Деркачової.  

Сьогодні, в день духовної єдності та молитви за перемогу, захисту воїнів і відновлення держави, згадуємо і молимось за тих, хто віддав найцінніше — власне життя у боротьбі за волю України.

Герої не вмирають!

Віримо в перемогу! Робимо все для перемоги!