Стрітення Господнє!

На тонкій межі між зимовим холодом і першою весняною відлигою, коли сама природа ніби затамовує подих, у світ входить світло нової надії. Це день особливої тиші й очікування, коли небесне торкається земного, а серце наповнюється миром і спокоєм. Стрітення Господнє — немов теплий промінь сонця, що пробивається крізь сивий зимовий туман і зігріває найпотаємніші куточки людської душі. Недаремно це свято припадає на час, коли зима вже втрачає свою силу, а весна ще тільки мріє про прихід. У цій миті між двома порами року народжується особлива гармонія — гармонія очікування і надії.

Саме тоді у храмі відбулося Божественне Стрітення — зустріч праведного Старця Симеона з Немовлям Ісусом. Це була зустріч Старого і Нового Завіту, людського й божественного, зустріч, що наповнила світ світлом спасіння. Старе пророцтво здійснилося, і Симеон, узявши на руки Спасителя, промовив слова, що стали молитвою на віки: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму, бо бачили очі мої спасіння Твоє». Ці слова звучать і сьогодні — як тихий поклик до кожного серця, що шукає миру й істини. Стрітення — це не лише спомин події двотисячолітньої давнини. Це свято внутрішньої зустрічі людини з Богом. У цей день душа відчиняє свої двері, щоб прийняти божественне світло, яке здатне розвіяти темряву страхів і сумнівів, і світло розвіє темряву війни. Світло, принесене Немовлям Ісусом, стає нашою надією, нашою опорою і дорогою вперед, особливо в наш час. І кожен з нас у цей день може пережити власне Стрітення — тиху, але глибоку зустріч із Богом, яка наповнює душу миром, радістю та живою надією, опікою.

Зі святом Стрітення Господнього!
Нехай це світло зігріває наші серця, а життєві дороги освітлюються Божою благодаттю, нехай світло Немовляти Ісуса зігріє наші серця, наших воїнів і просіяє миром і спокоєм на нашій Україні.