10 Березня 2016

Бібліотечні виставки: для юних користувачів — “Живуть, Тарасе рідний, серед нас і голос твій, і пензель твій, і слово”, а для широкого кола читачів — “Вічно з нами невмируще Шевченкове слово”

З 4 березня по 31 березня 2016 року у бліотеці-філії №3 (вул. Хоткевича,52а) розгорнуто дві бібліотечні виставки: для юних користувачів — “Живуть, Тарасе рідний, серед нас і голос твій, і пензель твій, і слово”, а для широкого кола читачів — “Вічно з нами невмируще Шевченкове слово”.

Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Шевченка в нас не тільки вивчають, ним живуть, у нього черпають сили й надії. Колись послав він нам свої невмирущі заповіти, і серед них ось цей:

Свою Україну любіть,
Любіть її …Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Користувачі бібліотеки мали змогу познайомитися з цікавими науковими розвідками П. Зайцева, О.Кониського, Б. Лепкого про життя Т. Шевченка. Самі твори поета, що входять до збірки «Кобзар» складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережилися при світлі білих ночей холодного Петербургу і у пісках пустель закаспійських. Тож кожен зможе вибрати з поетової творчості те, що йому найближче, бо кожен бере у Шевченка стільки, скільки здужає. І до кожного з нас Шевченко приходить по своєму. А тому присутні ділилися спогадами, де і коли познайомилися з творами поета. Читали свої улюблені вірші з «Кобзаря» (звучали «Зоре моя вечірняя», «І мертвим, і живим…», «Розрита могила», «Холодний Яр» та ін.). А також згадували крилаті вислови з Шевченкових творів. І недаремно, зараз, у цей важкий для України час ми часто звертаємося до поетової спадщини. Бо хоч минуло майже 200 років з часу написання цих творів, вони актуальні як ніколи:

Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори…
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України…