Героїчний спомин «Нескорена Україна» (До річниці повномасштабного вторгнення)

24 лютого 2022 року — день, який для кожного українця та українки став переломним і запам’ятався назавжди. Ми прокинулися на світанку під звуки вибухів і тривожні повідомлення, що почалося повномасштабне вторгнення рф.

24 лютого 2026 року минає чотири роки від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Чотири роки опору та відваги, за які наша вітчизна втратила тисячі військових. Серед них понад дві сотні людей літератури, –  письменники, перекладачі, поети, редактори, видавці, есеїсти, літературознавці, бібліотекарі та промоутери книжкової справи.

Вшановуючи пам’ять полеглих патріотів-літераторів, ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 24 лютого провели героїчний спомин “Нескорена Україна”

Ми згадували воїнів, поетів, письменників, що загинули захищаючи Україну на полі бою, знайомили наших читачів з їхнім творчим доробком, розповідали про їхні військові подвиги та мирне життя. 

Рівнянин Максим “Далі” Кривцов – звитяжний воїн і талановитий поет, який загинув разом зі своїм котом 7 січня 2024 року, 33-річний тернополянин Михайло “Небо” Микусь – автор збірки поезій “Всесвіт тисячі мрій”, військовий 5 окремої штурмової бригади. 

Вшановуємо пам’ять полеглих ми зазвичай у спеціальних для того місцях, вони так і звуться – місця пам’яті. Музеї, меморіали, поховання. “Місцями пам’яті” загиблих літераторів є їхні книжки та поезії та проза яким ми можемо вклонитися і понести далі знання про цих авторів. 

Ми знайомилися з тими письменниками, які пишуть про цю війну, зокрема, Артур Дронь – письменник і ветеран, що написав збірку «Гемінґвей нічого не знає». У 23 роки Артур має три роки служби в піхоті, пережив втрату побратимів і важкі поранення. Попри це письмо стало його справою життя і способом осмислення досвіду. Книга складається з коротких прямих новел про фронтовий досвід автора, де повторюються мотиви втрат, віри, дружби й виживання. Оповіді ведуть від імені очевидця і не дають простих відповідей, читач отримує фрагменти життя під обстрілами, згадки про реальні населені пункти, роздуми про ціну служби й про те, як почуття тримають людей разом.

Олександр Михед почав писати цю книжку у перший день широкомасштабного вторгнення на восьмому році російсько-­української війни. 

Олександр Михед “Позивний для Йова. Хроніка вторгнення”. Письменник зібрав й виклав думки багатьох українців протягом першого року вторгнення. Як ми втрачаємо найрідніших друзів і домівки? Як змінюються українські діти і яку пам’ять матиме наступне покоління? Врешті – ​хто кожен із нас у цій війні? Війна породила феномен нової української літератури, яка осмислює, рефлексує та реалістично змальовує жорстку воєнну реальність.

Дякуємо неймовірним Збройним Силам України за можливість жити, читати книжки, працювати, говорити про важливе та ділитися думками. Слава Україні! Слава ЗСУ! Та вічна слава тим, хто віддав своє життя за нашу країну.