Година-спогад “Марія Микицей: творчість крізь призму душі і серця”

31 липня о 16 годині, на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели годину-спогад  “Марія Микицей: творчість крізь призму душі і серця”.

В цей останній день липня    до затишного простору  книгозбірні, де часто бувала  Марія Микицей і називала бібліотеку рідною, завітали чимало людей: її рідні, друзі, знайомі, письменники, художники, просто читачі її книг та інтернет поезії, яка ще не видана…

Адже 27 липня  письменниця  та журналістка, представниця Станіславського феномену , лавреатка міської премії ім. Івана Франка Марія Микицей святкувала б свій День народження. Та не судилося… 5 травня цього року вона передчасно, після важкої хвороби покинула цей світ, відійшла у засвіти…

Присутні  ділитися своїми спогадами про цю надзвичайну особистість, котра залишила нам тяглість досвіду та безцінний спадок.

Звучало поетичне слово Марії Микицей і згадки про неї!

Зокрема спогадами про Марію Микицей, як про подругу, так і письменницю поділилася письменниця і професорка Ольга Сергіївна Деркачова.

Племінники письменниці Юрій Микицей та Михайло Микицей повели нас  шляхами біографії своєї тітки. Зокрема, Юрій Микицей  зворушливо зупинивсь на дитячих роках проживання письменниці в затишному будиночку за озером, навіть згадав про  псевдонім  письменниці  – “Заозерна”. Пізніше її спогади  про цей будиночок знайшли відображення в дитячій книжці “Будинок, який умів розмовляти”.

Брати щемно розповіли про близькі родинні стосунки, зокрема про дуже емоційно близький  зв’язок Марії з своїм братом Тарасом, їхнім татом, який загинув на російсько-українській війні 3 роки тому, 1 липня 2022 року.

Михайло зачитав   “ Вірш про брата”, який

надрукований в поетичному щорічнику війни, “Україна 2024. Голоси і картини”.

Щиро подякував панові Василеві Ґабору за те, що ця антологія потрапила до їхньої  родини.

Антологія «Ukrajina 2024: glasovi i slike» —  сучасна українська поезія в хорватському перекладі.

Михайло повідомив, що «Вірш про брата»  його тітка подала до друку в цій збірці  незадовго до свого відходу у вічність.

В словах  племінників відчувалося велике тепло від спогадів про рідну їм людину.

Спогадами про подругу поділилася і Анна Кирпан, ака не тільки тепло говорила про Марію Микицей як людину, подругу, письменницю, а зачитала декілька її  поезій.

Своїми теплими спогадами як про подругу, так і про колегу по перу ділилися й журналістка Наталія  Асатурян.

А  Володимир Ковальчук, який завітав на цей вечір-спомин разом з своєю дружиною  Оленою Антонович, (з якою дружила письменниця) розповів про перше знайомство з Марією Микицей ще в 90-х, розповів про неї як про представницю “Станіславського феномену”.

Бібліотекарка Абонементу  ЦМБ  Тетяна Мороз  розповіла про своє знайомство і спілкування з авторкою книги “DOLCE VITA”, на яку написала відгук, та представила її інші книги, зокрема, як казкарка, зупинилася на неймовірно позитивній дитячій книжці письменниці  “Будинок, який умів розмовляти”. Вона підкреслила, що було б дуже добре, якби цю книгу для дітей про сімейні цінності перевидати. Цю думку  одностайно підтримали всі присутні, зокрема неодноразово про це говорила і модераторка зустрічі  – завідувачка відділу обслуговування ЦМБ  – Ольга Кирста, яка також представила і інші книги письменниці і журналістки, а також своєї подруги – Марії Микицей. Зокрема, вона говорила і про книгу “Трофей на довгу пам’ять”, за яку письменниця була   відзначена премією ім Івана Франка та книги написані спільно з харківською письменницею Юлією Баткіліною.

Пані Ольга  щемко вела присутніх  життєво-творчими шляхами Марії Микицей, про яку згадували в цей день  з надзвичайною теплотою.

 Присутня на заході  Еріка Вітер написала вірш пам’яті Марії Микицей “Безмежно жаль…”

Поетка і громадська діячка Оля Новак ( Ольга Кицула) поділилася своїми спогадами  про зустрічі з  Марією Микицей під час яких записала інтерв’ю про Станіславський феномен. Присутні змогли ознайомитись з тезами цього інтерв’ю, які підготувала бібліотекарка Тетяна Нємцева, на представлений книжковій виставці.

Також Оля Новак повідомила, що  скоро  чекаємо виходу в світ збірника жіночої поезії “Другий вінок”, в якому будуть опубліковані дві поезії Марії Микицей.

Присутні також з щемом і захопленням проглянули відео та прослухали пісню “Романс” на слова  Марії Микицей, музика Володимира Присяжнюка

Виконує ТАРАС ЖИТИНСЬКИЙ.

Дякуємо всім, хто був з нами, хто ділився своїми теплими щемкими спогадами, і тим, хто прийшов просто послухати ці спогади і більше пізнати надзвичайну людину, жінку, дочку, маму, сестру, тітку, подругу, колегу, письменницю –

МАРІЮ МИКИЦЕЙ.

Нам так бракує твоєї, наша Марійка, легкості, тепла,  світла та невимушеного душевного спілкування.

Цьогорічний день народження  ти  відзначала в інших світах і вимірах.

Але в цей день ти була з нами в наших серцях і думках, молитвах.

Легких тобі хмаринок… Ми відчували твою присутність.

Людина жива доти, доки про неї пам’ятають. Мисткиня жива вічно, бо світ вібрує та живе безсмертям слів, загорнутих у інтонації, схованих під палітурки й форзаци ЇЇ КНИГ, наших читацьких вражень, наших спогадів, які живуть в серцях.

Відповідальні за організацію та проведення заходу –   завідувачка відділу обслуговування ЦБ Ольга Кирста  та бібліотекарка Абонементу ЦБ  Тетяна Мороз.

Співорганізатори заходу – племінники письменниці Юрій Микицей та Михайло Микицей.

Інформацію підготувала Ольга Кирста.