День пам’яті Героїв Небесної сотні

20 лютого… Далекого 2014 року цей день став не лише точкою на карті часу, але й надовго закарбувався у серцях. Серцях тих, хто був там, на Майдані, хто відчував біль кожної втрати, хто бачив, як згоряє свобода під свинцевим дощем. Це день, коли небеса вкрилися чорними хмарами, а серце України, рване кров’ю на вулицях столиці, билося, але не здалося. Герої Небесної Сотні не загинули даремно. Їхні очі дивляться на нас із висоти, їхні голоси звучать у кожному заклику до правди. Вони загинули за те, щоб ми могли жити вільно, без оковів, без зламу духу. Вони віддали найцінніше, щоб ми мали шанс. Тихо лине вітер у тому світі, де вже немає болю, і лише пам’ять про них тримає нас на шляху. Можливо, вже й сонце не те, що було до того, і небо не таке, як було колись. Та пам’ять про Небесну Сотню — незгасима. Вона горить, як вогонь у серці, залишаючи після себе нестерпний біль і нескінченну гордість. Сьогодні ми стоїмо на порозі, де кожен крок — це крок до їхньої жертви, до того, заради чого вони віддали свої життя. І на цей день ми приносимо свою вдячність, ми згадуємо їх, ми молимося за них. І навіть коли знову піде дощ, на наших обличчях не буде забуття — лише тінь тих, хто залишився в наших серцях навічно.