Літературний портрет «Нехай мої струни лунають»

  “Від часу Шевченкового “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї  слабосилої  хорої дівчини”. Так писав про Лесю Українку Іван Франко. “Геній в умовах заблокованої літератури”,- так назвала її Ліна Костенко. “Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом,- писав Максим Рильський, – то найвідповідніше слово було б – боротьба”. Ця боротьба надзвичайно чітко висвітила вийняткову мужність, принциповість, духовну красу і мистецьке обдарування Лесі Українки. З’явившись на межі двох століть і двох епох, її творчість стала однією із вершин української літератури, а талант проявився у багатьох царинах літературної творчості – поезії, драматургії, прозі, літературній критиці та публіцистиці, перекладацькій роботі та фольклористиці. Загалом творчості Лесі Українки властиві героїчна масштабність, афористична метафоричність, висока естетична культура, активні пошуки нових жанрів (катрени, секстини, октави, сонети, ліро-епос, білі вірші) і способів ритмічного оформлення. Одним із вершинних досягнень Лесі Українки можна вважати її драматургію. Будучи важко хворою вона здійснила справжній творчий подвиг, створивши біля двадцяти драматичних творів, серед яких “Одержима”, “Кассандра”, “У пущі”, “Бояриня”, “Оргія”, “Камінний господар” та вічно жива “Лісова пісня”, написана влітку 1911 року впродовж 12 днів. Народилася вона з туги за рідним краєм. “Мені здається, що я просто згадала про наші ліси та затужила за ними. Я й здавна ту Мавку в умі держала, відтоді як в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділася мавка”,- згадувала авторка. Леся Українка, як лірик, і як

 драматург, внесла в українську літературу образ нового типу особистості-людини непохитної волі, високих почуттів, великої любові до природи і людей, людини гордої, талановитої і мужньої. Вона належить до митців, які пережили свій час, а її літературна спадщина стала однією з вершин художньої свідомості українського народу і водночас видатним набутком світової літератури.

      До 155-річниці з дня народження поетеси бібліотекою-філією №23 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури  24 лютого 2026 року був проведений захід – літературний портрет “Нехай мої струни лунають”. Завідувачка бібліотеки ознайомила старшокласників Братковецького ліцею з книжковою виставкою “Геній тендітної незламності” та провела бесіду “Стрічка життя і творчості Лесі Українки”. Учасники заходу зацікавлено гортали сторінки нових книг, знову і знову стрічаючись із палким Лесиним словом. І знову оживали “Надія”, “Досвітні огні”, “Конвалія”, “До музи”, “Давня весна”, “Хотіла б я піснею стати” “І все-таки до тебе думка лине”, “Стояла я і слухала весну”, “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами”, “Мріє, не зрадь!”, “Завжди терновий вінець”, “”Хто вам сказав, що я слабка” та уривки із чарівної “Лісової пісні”. І на зорі третього тисячоліття ми чуємо предивні звуки сопілки, що будять нас, українців, із віковічного сну до життя, які розбудили прекрасну Мавку-Дух України, Берегиню України і вселили їй душу, щоб вона жила вічно. Тож станемо перед Лесею, як перед пречистою душею України, що житиме вічно, бо в серці має те, що не вмирає, її не погасити в небесах вічності , як сонця в небі і не відділити від України, як не розділити сповите в любові ймення ЛЕСЯ УКРАЇНКА.