Нарис героїчного життя “Степан Бандера – лицар великої ідеї”

“Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!”

Степан Бандера

1-го січня Україна святкувала 112-у річницю з дня народження знаменитого політичного діяча, головного ідеолога і теоретика українського націоналістичного руху ХХ століття, голови проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН (Б)) Степана Бандери. 

Степан Андрійович Бандера – одна із головних постатей історії України XX століття. Він увійшов у нашу історію як видатний політичний діяч українського національно – визвольного руху, як Голова Революційного Проводу Організації Українських Націоналістів (РП ОУН) і як невмирущий, світлий символ боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу (УСДРП). 

2 січня 2021 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 (вул. Хоткевича, 52а)  Івано-Франківської  МЦБС Департаменту культури міської ради підготували нарис героїчного життя “Степан Бандера – лицар великої ідеї”.

Під час Другої світової війни німецькі окупанти його ім’ям називали національно-визвольну боротьбу українського народу – “Бандерівський рух” (“Бандерабевегунг”) й наказували своїй поліції знищувати бандерівців як кримінальних злочинців. Так само чинили й російсько-совєтські поневолювачі. Вони також усіх учасників визвольної боротьби, що боролися за визволення своїх народів, називали бандерівцями. Для російських імперських тоталітаристів та їхніх шовіністичних сателітів бандерівці стали уособленням найнебезпечніших і найлютіших ворогів. У минулому такими найстрашнішими ворогами Російської імперії були мазепинці, гайдамаки, петлюрівці. Ще й нині совєтсько-російські вороги української державності всіх національно свідомих патріотів України обзивають бандерівцями, а українську мову — бандерівською. Сьогодні славне ім’я Бандери відоме не лише в Україні, але й на всьому просторі колишнього СРСР та у багатьох країнах світу. Бандера — провідник найбільшої і найсильнішої у 1930 — 1950-х роках Революційної Організації Українських Націоналістів (ОУН-р), організатор і керівник визвольної боротьби проти всіх поневолювачів України і особливо проти німецьких та російських. 

“І настане час, коли один скаже: “Слава Україні!” і мільйони відповідатимуть: “Героям слава” – казав Степан Бандера.  Ці часи настали і тепер всі можуть дізнатися правду про легендарного українського провідника. Бібліотекарі підготували цікаві факти із біографії видатного борця. Провідник Організації Українських Націо­на­лістів народився 1 ­січня 1909 року в селі Старий Угринів –  тепер це Калуський район Івано-Франківської ­області. Бандера ніколи не ходив до школи. Його дитинство припало на Першу світову війну, коли школи в селах не діяли. Окрім того, хлопець хворів на ревматизм суглобів, тому не міг нормально ходити. Навчання в обсягу народньої школи я дістав у домі батьків, разом з сестрами й братами, користаючи з несистематичної допомоги домашніх учительок”, –  згадує в автобіографії. ­Попри це 10-річним зміг вступити до Стрийської гімназії. А на четвертому році навчання вже давав лекції гімназистам. Ревматизм давав про себе знати й надалі. Через хворобу довго не міг стати членом скаутської організації “Пласт”.Та він не здавався. Хлопець вдома готував себе до можливих тортур: розвивав терплячість, катуючи себе голками, ланцюгами, а також щодня обливався крижаною водою. До “Пласту” Степана прийняли з третьої спроби. Перші псевда – “Сірий”, “Лис”, “Баба”. Бандера дотримувався здорового способу життя: він не палив, не вживав алкоголь. Був прихильником музичного мистецтва – сам співав у хорі, вмів грати на мандоліні, на гітарі. Полюбляв грати в шахи, а також займався різними видами спорту: бігом, плаванням. Ще полюбляв кататися на лижах. “Він низенького, маленького зросту, худорлявий, лице молодого хлопчика, темноволосий, пострижений, одягнений в чорне вбрання”, – описує ­Степана Бандеру газета “Батьківщина” під час судового ­процесу ­1934-го. У поліційній ­анкеті вказано, що в 19 років він мав зріст 159 см. У дорослому віці  –  162 см. До першого арешту 1934 ро­ку Бандеру близько десятка разів затримувала поліція. Уникнути розправи допомагали, зокрема, й акторські здібності. У 27 років поляки засудили Бандеру до двох довічних ув’язнень. У травні 1938 року в Роттердамі радянський агент вбиває провідника ОУН Євгена Коновальця. Харизматичний Бандера – найкраща кандидатура на його посаду. В цей час він перебуває у в’язниці міста Вронки –  за 9 км від польсько-німецького кордону. Роман Шухевич організовує втечу майбутнього провідника. Кошти на це  – 50 тис. злотих  –  виділяє українська діаспора в США. Нацисти теж тримали Степана Бандеру 4 роки в ув’язненні, зокрема в одиночній камері концтабору Заксенгаузен. Відрізаний від світу, він не знав, чи продовжують боротися побратими в Україні. Але лідер ОУН все одно не погодився відкликати Акт відновлення Української Держави. Під час радянської окупації Бандера двічі намагався вивезти батька-священика і трьох сестер з України. Проте отець Андрій передав через зв’язкового: “Від втечі з краю відмовляюся, народ залишити не можу”. Більшовики розстріляли його в Києві 10 липня 1941 року. Сестер ув’язнили. Двоє братів  – Василь та Олекса – загинули в концтаборі Аушвіц у липні 1942-го. Василя побили, а потім дали смертельну ін’єкцію в таборовій лікарні. “Його обсипали вапном, били до непритомности і кидали в бочку з водою, щоб він відійшов, а потім знову це кількакратно повторяли”, –  описує очевидець Василь Пасічняк. Через кілька днів до Аушвіцу привезли третього брата – Олексу. “Два дні безперервно тортурували його капи й форарбайтери, поки непритомного не відвезли тачкою до кранкенбав  – лікарні”, – свідчить Петро Мірчук.

Молодший брат Богдан у складі Похідних груп ОУН пішов на південь України. Найімовірніше, загинув від рук гестапо в Херсоні 1943-го. В лютому 1940 року відбувся розкол ОУН. Більш радикальна частина націоналістів підтримала Степана Бандеру. Помірковані  – Андрія Мельника. Згодом гестапо ув’язнило обох керівників. “Мельниківець” Дмитро Андрієвський згадує, що саме Бандера поінформував його про загибель ще одного члена ОУН (м) – поета Олега Ольжича. При цьому запропонував провести солідарну хвилину мовчанки по впавшому другові: “Бандера відразу виявив товариськість супроти мене. Він питав про моє здоров’я, чи дістаю пакунки, чи маю досить їсти і чи не бракує грошей. Ініціа­тива зносин з Бандерою і далі мала лишатись в його руках”. Бандера мав гарну сім’ю. Дружина Ярослава допомагала йому у різних видах громадської підпільної діяльності. Також він мав трьох дітей: двох дочок  –  Лесю та Наталку й сина Андрія. Через полювання радянської влади не тільки за Степаном, а й за його родиною, Бандери були вимушені постійно змінювати прізвище та місце проживання. До 1948 року родина змінила 6 міст. Бандера позитивно ставився до збройних виступів, але ніколи не очолював їх особисто. Сам він був радше політиком, ніж військовим, тож ухвалював різні політичні рішення.

– Дякую! Смертний вирок приймаю, – заявив Степан Бандера у 1950-х, після чергового обрання провідником ОУН. Доти радянські спецслужби здійснили на нього кілька невдалих атентатів – замахів. А 15 жовтня 1959 року агент КГБ Богдан Сташинський застрелив його з пістолета, наповненого отруйним газом. Поховано Степана Бандеру на кладовищі в Мюнхені. Кажуть, його труну було засипано українською землею та покроплено водою з Чорного моря. Йому надане звання почесного громадянина щонайменше у 18 містах. Іменем цього діяча названо безліч вулиць у різних містах, причому не тільки українських. 

Бібліотекарі підготували книжкову виставку “Лицар великої ідеї”. З книг та історичних монографій допитливий читач дізнається багато цікавих фактів про життя і діяльність видатного провідника українців.

Відповідальна за проведення Озарко М. М.