05 грудня — Міжнародний день волонтера.

День тих, хто не має броні на серці, але саме вони найчастіше стають щитом для інших. В час, коли війна вириває з життя спокій і нормальність, з’являються люди, які, не чекаючи наказу чи подяки, беруть на себе найважчі дороги. Волонтери — це ті, хто вночі пакує рюкзаки, вдень шукає потрібні медикаменти, а під дощем, під обстрілами, під вітром — везе на передову усе, що може зберегти чиєсь життя.

Вони ризикують собою так само, як і воїни, лише без зброї в руках. Їхня зброя — це турбота, відповідальність, нескінченна любов до тих, хто боронить країну. Десь далеко від дому вони долають сотні кілометрів битих доріг, розбитих мостів і виснажливих блокпостів, щоб привезти бійцям продукти, ліки, теплий одяг, дрібні радощі й частинку мирного життя. Волонтери не думають про втому. Їм не до скарг — у їхніх очах горить світло, яке не згасити війною. Це світло людяності, яке веде їх уперед, туди, де чекають, де потребують, де кожен пакунок — це надія, кожен термос із чаєм — це підтримка, кожне слово — це віра. І коли хтось питає: “Навіщо вам це?”, вони тихо посміхаються й відповідають: “Бо якщо не ми — то хто?” Сьогодні ми дякуємо кожному волонтеру — тим, хто їздить на фронт, хто збирає гуманітарку, хто плете сітки, готує, ремонтує, купує, шукає, доставляє. Дякуємо за мужність, за добро, за серця, які не знають кордонів. Ви рятуєте життя. Ви тримаєте країну. Ви — наша сила, наша любов і наші невидимі янголи. Нехай повертаються додому ваші дороги, нехай береже вас Бог, а наше людське “дякую” зігріває вас так само, як ви зігріваєте Україну.