У сучасному літературному просторі найяскравішим представником українського постмодернізму є Оксана Забужко – відома українська письменниця, літературознавець, філософ, публіцист. 18.09.2025р. з нагоди відзначення ювілею письменниці в бібліотеці-філії №14 (вул. Олександра Довженка,12)МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради проведено літературний портрет “Оригінальна творчість та життєва позиція Оксани Забужко”.

   Відвідувачі на заході отримали інформацію про життя і творчість письменниці та ознайомились з її творами. Читачі які вже прочитали книги  авторки: ”Сестро, сестро”, ”Книга Буття. Глава четверта”, “І знов я влізаю в танк” та ін. поділилися своїми думками від прочитаного, адже кожна її книга – важлива подія в літературному процесі. Користувачам подобається, що авторка не боїться відвертих сцен та справедливих міркувань. Життєва позиція О. Забужко полягає у утвердженні української ідентичності, феміністичних поглядах та “дерадянізації” культурного простору. Її твори  здобули міжнародне визнання, а  вірші перекладені 16 мовами світу.

    За вагомий особистий внесок у розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України у 2009 р. Оксана Забужко нагороджена орденом княгині Ольги 3-го ступеня, а в 2012 році отримала відзнаку “Золотий письменник України”. 

    Запрошуємо всіх до нашої книгозбірні ознайомитися з творчістю української письменниці.

Відповідальна за проведення Капущак В.М.

Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.

Алла Горська народилася 18 вересня 1929 року в Ялті, у родині режисера, але обрала шлях художниці — сміливо, цілісно, з внутрішнім відчуттям свободи. Закінчивши Київський художній інститут, Горська швидко вирізнилася серед своїх сучасників: її роботи несли не лише естетичну силу, а й ідею, спрямовану до людини, до правди.

Разом із художниками шістдесятниками вона відкривала для українського мистецтва нові горизонти. У своїх вітражах, мозаїках, монументальних композиціях Алла Горська поєднувала експресію кольору з глибиною національної традиції, народного символізму. Це був пошук не декоративності, а справжньої духовної опори. Її роботи прикрашали школи, будинки культури, бібліотеки, але водночас несли в собі потужний меседж про гідність і красу українського народу.

Та Горська була не лише мисткинею — вона була людиною активної громадянської позиції. У 1960-х роках Алла долучається до дисидентського руху, підтримує репресованих, бере участь у створенні «Клубу творчої молоді», виступає на захист української мови та культури. Разом із Василем Симоненком, Лесем Танюком та іншими однодумцями вона шукає правду про розстріляних у Биківні, піднімаючи страшну завісу мовчання над злочинами тоталітаризму.

Горська і її соратники після цього відкриття звернулися до влади Києва з вимогою розслідувати вбивства 30-х років і дослідити могили Биківні. Після цього на Симоненка і Танюка напали й жорстоко побили, а за Горською встановило стеження КДБ.

Коли почалися переслідування шістдесятників, художниця організовувала збори коштів для сімей політв’язнів. Надсилала скарги, підписувала листи-протести до керівництва СРСР про незаконні арешти дисидентів. Систематично листувалася з ув’язненим Опанасом Заливахою, відвідувала його у в`язниці. У квітні 1966 подала клопотання на його захист.

Горську двічі виключали зі Спілки художників. Через це вона не могла знайти роботу. Її роботи забороняли і нищили.
28 листопада 1970 року мисткиню трагічно вбили — її смерть і досі сприймається як символічний акт помсти влади тим, хто не скорився.

Твори художниці знаходяться у Національному художньому музеї у Києві, Національному художньому музеї ім. Шептицького у Львові, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва, Музеї шістдесятництва, одній з найбільших у світі колекцій нонконконформізму на теренах СРСР Нортона і Ненсі Додж Ратгерського університету, Музеї Берлінської стіни Чекпоінт Чарлі.

Алла Горська залишила не тільки мистецьку спадщину, але й приклад мужності.

Її творчість — це живе полотно свободи, яке й досі нагадує: мистецтво може бути зброєю,

а правда — світлом, навіть коли темрява здається непереможною.

   Наша планета Земля – неповторної і унікальної краси. Кожен її куточок відрізняється різноманітною природою. Але у кожної людини є своя рідна природа. Навіть якщо зустрічаються найбільш красиві місця, то рідну природу не можна ні з чим порівняти. Це природа Батьківщини, де кожен народився, виріс і живе.
17 вересня  в бібліотеці-філії № 22 с. Тисменичани Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, з учасниками дитячого  природничого клубу за інтересом «Джерельце», пройшли поетичні замальовки «Природа! Вона вічно з нами розмовляє». Цікаву та пізнавальну розповідь про роль природи в українських традиціях розповідала бібліотекарка. Діти слухали про свята та обряди пов’язані з природними явищами, символізм квітів, ставлення наших предків до землі, де земля сприймалася як жива істота, яку не можна було ранити чи ображати, відображення краси та сили природи у фольклорі. Учасники зачитували вірші про природу Л. Костенко, О. Сенатович, С. Ткачук, оповідання з книги В. Багірової  «Жива вода». Слухали звуки природи з озвученої вікторини та відгадували ці звуки. Спостерігаючи за красою природи діти відобразили свої емоції на папері. Спробували зробити саморобні мильні бульбашки і видувати їх з соломинок. Ця забавка потішила дітей. Від заходу учасники отримали естетичне задоволення і гарний настрій, а почута інформація допоможе краще пізнати і зрозуміти природні явища.Не забуваємо дякувати нашим захисникам, які дають нам можливість проводити заходи. Проходячи повз алею слави наших героїв односельчан, ми завжди молимось і вшановуємо їх пам`ять хвилиною мовчання. Головне – любити рідну землю, дбайливо ставитися до довкілля і вірити у нашу перемогу.