Січнева земля під Крутами була скута морозом і тишею, яка передувала трагедії. Юнаки стояли на холодному вітрі, тримаючи в руках не лише зброю, а й мрію. Вони ще вчора сиділи за партами, писали вірші, будували плани на життя.  Та історія безжально покликала їх стати щитом для молодої держави. Битва під Крутами стала болючим уроком і водночас світлим символом жертовності. Кров на снігу була платою за шанс на майбутнє. Цей бій затримав ворога і дав Україні дорогоцінний час. Саме це протистояння з Центральними державами фактично врятувало молоду державу від повного знищення. Хоч перемога була не на боці юних оборонців, їхній подвиг став безсмертним. Минали роки, але біль не стирався з народної пам’яті. Після здобуття незалежності у 1991 році правда про Героїв Крут почала повертатися. Історія, яку замовчували, знову заговорила. У 2006 році на місці бою під Крутами постав Меморіал — мовчазний свідок мужності. Він став місцем молитви, сліз і вдячності.