24 лютого стало датою, що назавжди змінила хід української історії. Того ранку країна прокинулася від вибухів, а не від будильників. Небо розірвали сирени, і тиша миру зникла в одну мить. Російське вторгнення прийшло не лише танками, а й страхом. Та разом зі страхом народилася небачена єдність. Саме цього дня слово молитва стало таким же сильним, як і слово зброя. 24 лютого — національний день молитви, коли народ схилив голови перед Богом. Люди виходили на вулиці з прапорами замість щитів. Воїни стали живим муром між домом і ворогом. Матері проводжали синів зі сльозами й тихою молитвою на вустах. Діти дорослішали швидше, ніж дозволяє час.