Відеопривітання «Його рядки – мов подих серця»

   Є поети, чиї слова не просто читаються, вони проживаються. Таким є Володимир Присяжнюк –  митець, у творчості якого звучить щира любов до України і глибоке відчуття людської душі. Народився поет 24 березня 1966 в селі Чернієві Тисменицького району Івано-Франківської області – український поет, поет-пародист і поет-пісняр.
23.03.2026 р. бібліотекарі читального залу ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували відеопривітання «Його рядки – мов подих серця» (до 60-річчя від дня народження поета).

  У 1983 Володимир Присяжнюк із золотою відзнакою здобув середню освіту. У тому ж році поступив на історичний факультет Івано-Франківського державного педінституту імені Василя Стефаника (тепер — Карпатський національний університет імені Василя Стефаника), після закінчення якого працював вчителем та заступником директора школи. З четвертого класу почав публікуватися у місцевій пресі, переможець конкурсу «Золоте перо». Добірка поезій В. Присяжнюка ввійшла в навчальний посібник для 5-7 класів «Сучасна література рідного краю».

Є автором книг:

Поетична збірка літературних пародій «Тобі сюди, Алісо!».

Збірка ліричних поезій «У середмісті моєї пам’яті».

Збірка лірики «Експресії».

Збірка ліричних поезій «Непідвладність чуттєвої повені».

Співавтор пісень у виконанні лауреатів всеукраїнського фестивалю «Червона Рута» Тараса Житинського та Олександра Войтка. Поетичні твори В. Присяжнюка публікувались на сторінках літературно-мистецьких часописів «Дніпро», «Форум», «Німчич», на мистецьких порталах «Жінка-УКРАЇНКА», «Дотик Словом», «Країна казок», «Смішного!», «Палісадник» та інших.

Окремі твори перекладені іспанською та галісійською мовами і увійшли до опублікованої в березні 2017 р. в Іспанії антології сучасної світової поезії «GALIZA — UCRANIA. Harmonia de corazons» — проекті міжнародного мистецького об’єднання «Roteiro das Artes-Internacional».

Лавреат: премії імені Романа Федоріва (2019), V Всеураїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича (2021), міжнародної літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша (2023) за книгу «Непідвладність чуттєвої повені».

Поезія Володимира Присяжнюка  яскрава, образна, експресивна. Читаючи її хочеться то сміятися, то плакати, вона бентежить, дивує, зачаровує і, мабуть, нікого не залишає байдужим. Причина тому якась безмежна любов до життя і безмір світла в поетичних рядках автора. Тож нехай поезія Володимира Присяжнюка і надалі знаходить нових читачів, торкається душ і нагадує нам про важливе.

 

 

 

Детальніше

Голосні читання “Рік з Франком у бібліотеках міста”

   23 березня 2026 року з  нагоди 170-річниці від дня народження Івана Франка та задля популяризації його творчої спадщини бібліотекарі  бібліотеки-філії №3 підготували та провели голосні  читання. Протягом чотирьох десятиліть Іван Франко плідно працював як учений-теоретик та історик літератури, фольклорист, мистецтвознавець, мовознавець, літературний критик та публіцист. Проте, найбільшої слави зажив як поет. Він називав поезію “вогнем в одежі слова”. Його доробку притаманні зображення найтонших відтінків інтимних переживань, скорбота, пафос, сміливість передбачень. Він використав величезний арсенал поетичних форм, засобів, прийомів, збагативши українську літературу світовим поетичним досвідом.

Ми запропонували нашим читачам прочитати улюблену поезію Майстра Слова, а також розповіли про нього як про близького друга з чудовим почуттям гумору та надзвичайно цікавим життям.

Колись був звичай називати дитину “домашнім” іменем, аби вберегти її від злих духів. Так Франка кликали “малим Мироном” приблизно до 5 років. Згодом це був улюблений псевдонім Франка: Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Мирон***, Myron, Miron. З хлопчиком Мироном ми зустрічаємося в багатьох Франкових оповіданнях.

Іван Якович дуже любив риболовлю, був добрим батьком для своїх чотирьох дітей, обожнював подорожувати.

Письменник любив тварин. Як згадує його донька Анна, їх оселя нагадувала “звірячу клініку” з покаліченими тваринами, яких Франки підбирали на вулиці й лікували вдома.

Знав 19 мов: білоруську, польську, чеську, словацьку, болгарську, сербську, хорватську, старослов’янську, литовську, давньогрецьку, латинську, німецьку, англійську, французьку, італійську, іспанську, єврейську і староєврейську.

Іван Франко прожив неповних 60 років, з них понад 40 віддав активній творчій діяльності. 40 років – 6000 творів. Це означає, що кожних 2 дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем, новелою, повістю, романом чи монографією.

Обставини склалися так, що в кінці життя Іван Франко  залишився сам. Через агресивне захворювання суглобів його руки паралізувало. Мусив давати собі раду, лише інколи покладаючись на оточуючих.

Та він до останнього не втрачав віри, працював на користь свого народу, та, попри всі випробування, зберігав любов до життя. Рівняймося на Франка, берімо приклад з його працелюбності та незламності і читаймо його чудово поезію не лише в день народження письменника, а за будь-якої нагоди.

Детальніше
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Top