22 квітня – Всесвітній день Землі!

Ранок, мов тиха пісня весни, розливається над Землею. Залишки нічної прохолоди ще зберігаються в повітрі, де в повільному танці кружляє остання сніжинка — ніжна, тендітна, мов подих зими, що не хоче йти. Вона сідає на край розквітлого пелюстка, де вже тремтить капелька води — чиста, прозора, як пам’ять про джерело. Квіти прокидаються. Кожна — немов усмішка планети, як подяка за промінь сонця, що лагідно торкається землі. Сонце ще низьке, але вже тепле, воно розливає золотий мед по траві, де з кожним ранковим подихом оживає життя. Пташки щебечуть у гіллі, і раптом один голуб здіймається в небо. Його крила — мов білі рядки молитви за мир і гармонію. З висоти він бачить усе: поля, ліси, річки, що блищать стрічками між пагорбами. Його політ — знак надії, що Земля ще має шанс. І вся природа — від сніжинки до сонячного проміння — шепоче одне: «Бережи мене». Це не просто день. Це мить усвідомлення, що ми — лише гості на цій прекрасній планеті. І наш дім — жива, дихаюча Земля.