8 грудня в Черкасах народилася Ірена Ігорівна Карпа – українська письменниця, журналістка, телеведуча, співачка. Жила в Івано-Франківську, потім переїхала з родиною до Яремче. У 1998 році вона вступила до Київського національного лінгвістичного університету. З 1999 року Карпа солістка і авторка текстів альтернативної групи «Фактично самі» («Qarpa»). У 2006 році І. Карпа отримала премію «Best Ukrainian Awards» у номінації «Наймодніша письменниця», а в 2019 році Карпа представила новий роман «Добрі новини з Аральського моря». Книга була представлена на IX Міжнародному фестивалі «Книжковий арсенал». Видавництво «Книголав» назвало роман найпопулярнішою книгою фестивалю. За весь свій творчий шлях І. Карпа написала 14 книжок, та випустила девʼять музичних альбомів.
9 грудня в бібліотеці-філії №2 ( вул. Карпатська,14) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради проведено віртуальну подорож «Найепатажніша письменниця» (до 45-річчя від дня народження І. Карпи). Бібліотекарі розповіли біографію та творчий шлях письменниці. Найбільш обговорюваною книгою була «Добрі новини з Аральського моря». В основі сюжету – пригоди чотирьох героїнь, яких об’єднує українське походження і секрети з минулого, а також бажання звільнитися від них і почати нове життя. Творчість Ірени Карпи – це голос свободи й покоління: іронічно, чутливо й завжди відверто.

Моя віра не підлягає компромісам.
Вона є непохитною, незламною, як скала,
на якій будується наша Церква.
патріарх Володимир.

9 грудня 2025 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради, до 100-річчя від дня народження патріарха Володимира Романюка  провели репортаж з книжкової полиці “Через терни до Бога”. 

Бібліотекар розповіла користувачам про про життя і діяльність Володимира Романюка – патріарха, який пережив випробування тоталітарного режиму, засудження та заслання, але залишився непохитним у своїй вірі та боротьбі за права та свободи українського народу. Він став символом сили духу та віри, який залишається актуальним й донині. 

У глибокому серці Карпатських гір 9 грудня 2025 року  у маленькому селі Хімчин на Івано-Франківщині народився чоловік, призначений стати визначною постаттю в історії Української Церкви. Василь Романюк (чернече ім’я Володимир) виріс у часи, коли Україна була піддана режиму, що прагнув загнобити українську самосвідомість. Але саме в цій нерівній боротьбі з національною асиміляцією молода душа Романюка виявила свою справжню силу. У 1944 році Володимир був засуджений тоталітарним режимом на 10 років ув’язнення за його участь у національно-визвольній боротьбі. Не варто дивуватися, що саме у робочих колоніях Колими, де каторжники прокладали шляхи через суворі морози та бездонні кар’єри, душа Володимира зміцніла і прониклася глибокою вірою.

Після звільнення у 1953 році, Володимир Романюк виявив незламний дух і розпочав свою місію – відродження української церкви. Але влада знову вирішила засудити його у 1972 роц за його активну правозахисну діяльність та захист прав українських православних віруючих, Володимира Романюка засудили на 7 років позбавлення волі та 3 роки заслання. Його місцем заслання стали табори Мордовії та Якутії. У цьому жорстокому середовищі, Володимир знайшов силу в своїй вірі та проголосив свій перехід до Української Автокефальної Православної Церкви.

Повернувшись у 1982 році, Володимир Романюк продовжив свою службу священиком на Івано-Франківщині. Тим часом, його служіння поширилося і на Північну Америку, де він проповідував слово Боже у парафіях Української Автокефальної Православної Церкви. Своє велике покликання він поєднав із літературною працею, пишучи проповіді та релігійні тексти, які відображали його глибоку віру та духовність.

Його заслуги та послуги перед Церквою були визнані у 1990 році, коли Володимир Романюк був пострижений у чернецтво під іменем Володимир і отримав ранг єпископа. Згодом він став архієпископом Вишгородським і Білоцерківським, а потім архієпископом Львівським і Сокальським. Але великий виклик став перед ним, коли помер Патріарх Мстислав. Він був обраний Місцеблюстителем Патріаршого престолу і назвав себе Володимиром. Це був важкий період для Церкви, і Володимир Романюк став світлим промінням надії та опорою для українського народу.

Бібліотекарка рекомендувала читачам книгу “Патріарх Володимир, або спогади про батька”, яку написав його син Тарас Романюк. Патріарх Володимир Романюк залишив незгасаючий слід в історії Української Церкви. Його життя та служіння були пронизані величчю, самовідданістю та нескореністю духу. 

  05.12.25 р. у стінах Будинку культури с. Драгомирчани панувала справжня казка! Учні 3 класу Драгомирчанської гімназії спільно з дитячим вокальним ансамблем  “Дзвінкі голосочки” та бібліотекою-філією №24 подарували всім присутнім тепле, світле та щире свято Миколая. На сцені ожив ліс: діти у ролях лісових звірят — білочка, зайчик, вовчик, їжачок, мишки, ведмедик, совеня — весело метушилися, готуючись до великого свята. Вони танцювали, співали, гралися і чекали довгоочікуваної зустрічі із гостем. Маленькі ангелята сповістили про прихід Миколая. Родзинкою заходу стала лялькова вистава про добро, яку спостерігали лісові звірята та глядачі. Миколай привітав дітей зі святом, подякував звірятам за їхню дружбу та добрі вчинки, а також нагадав, як важливо творити добро щодня. Наприкінці свята кожна дитина отримала маленький подарунок і щиру посмішку від Миколая. Свято “Запрошуємо в казку” залишило теплі спогади, подарувало дітям віру в диво та створило справжній зимовий настрій.
Дякуємо Руслан Марцінків за солодощі, Maria Kramar за підтримку, школярам, педагогам та батькам за любов, творчість і добрий настрій, який сьогодні наповнив Будинок культури. А Миколаю дякуємо за те, що знайшов час і завітав до діток. Нехай це свято принесе у кожну домівку світло, мир і віру в диво!