Мир – це головна цінність для будь-якої людини. Це найбільше багатство, це затишок і тиша.  24.09.2025р. бібліотека-філія №17 с. Березівка Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була проведена літературно-пізнавальна година “І буде мир в моїй країні”. Захід допоміг дітям усвідомити, що мир – це найбільший скарб, який потрібно берегти разом, і що навіть маленькі добрі вчинки наближають мирне майбутнє. Також під час заходу на паперових голубах діти написали свої думки про значення миру: “мир – це життя”, “мир – це щастя “, “мир – це коли немає війни “.  Щодня не забуваймо дякувати нашим захисникам за можливість жити під відкритим небом! Памʼятаймо  тих,  хто віддав за наш мир найцінніше –  життя.

   Море – це безмежний світ, повний загадок і неймовірних відкриттів.  Аби захистити багатства водної оболонки землі,  привернути увагу людей до важливості морів  у житті планети у 1978 році Міжурядова морська консультативна організація запровадила День моря. Відтоді у всіх державах світу його відмічають в останній четвер вересня. Це свято стосується нас безпосередньо, адже Україна омивається одразу двома морями: Чорним та Азовським.

Щоб детальніше ознайомити дітей з таємничим підводним світом, з мешканцями підводного царства, що живуть в морських глибинах працівники бібліотеки-філії №6 (вул. Вовчинецька,188) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради 24.09.2025 р. провели інформаційний мікс “Таємниці  підводного світу”.

Бібліотекарі ознайомили присутніх з цікавими фактами про те, коли з’явилися медузи, хто пережив динозаврів, яке море найглибше, яке найбільше, яке найтепліше і яке найхолодніше.

Діти з цікавість відгадували загадки про жителів морів. Мандруючи сторінками цікавих книг, які представлені на тематичній викладці, юні читачі занурилися у дивовижний світ підводних глибин, вирушили у захоплюючу мандрівку  морями, відкриваючи для себе їхніх дивовижних мешканців. Цей день подарував дітям нові знання, захопливі відкриття та ще більше цікавості до морських глибин.

Працівники бібліотеки закликали дітей берегти водойми, піклуймося про їх чистоту, адже майбутнє океанів, морів та річок – у наших руках.

Відповідальні працівники бібліотеки

  Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.

24 вересня 1894 року у селі Розгадів на Тернопільщині народився Роман Купчинський – український письменник, поет і громадський діяч, учасник Легіону Українських січових стрільців, співець січового стрілецтва. Навчався у Львівській гімназії та університеті. З початком Першої світової війни добровільно вступив до лав УСС, пройшов фронти Галичини та Карпат, був поранений і нагороджений за хоробрість. У стрілецькому середовищі проявив свій літературний талант. Він є автором і співавтором відомих стрілецьких пісень («Зажурились галичанки», «Човен хитається», «Накрила нічка»). Після війни працював у львівських виданнях «Новий Час», «Літературно-науковий вісник», створював новели й публіцистику про фронтовий побут та визвольні змагання, був одним із популяризаторів стрілецької пам’яті. Його найвідоміші прозові твори – збірка новел «Заметіль», повість «Віддячився», романи «Зустріч», «Під незнайомим небом», а також спогадово-репортажні тексти про життя й боротьбу стрілецтва. У цих книгах він майстерно передає атмосферу фронтового побуту, психологію вояків, драматизм визвольних змагань та виклики міжвоєнної Галичини.

У 1930-х роках Купчинський активно діяв у культурному житті Галичини, редагував журнали, організовував мистецькі вечори. Під час Другої світової емігрував до Австрії, згодом до США, де продовжував писати й підтримувати українські громади. Його творчість важлива як джерело живих спогадів про УСС та міжвоєнну Галичину, а пісні й досі входять до репертуару хорів і гуртів.

Купчинський був одним із засновників «Пресової квартири» УСС – інформаційно-культурного осередку легіону; його спогади стали матеріалом для дослідження стрілецької доби; за океаном він працював у радіопрограмах для українців та до останніх днів залишався активним у громадському житті.