05.05.2025 р. о 12:00 у читальному залі ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся перегляд художнього фільму Джеймса Менголда 2019 року в жанрі біографічної драми «Аутса́йдери (англ. Ford v. Ferrari, буквально «Форд про́ти Ферра́рі»).

05 травня – 125 років тому Кирило Трильовський заснував товариство “Січ” у Заваллі Снятинського району (1900). 5 травня 1900 року в покутському селі Завалля постала перша «Січ» — молодіжне товариство, що згодом переросло у велику національну силу. Її засновник — харизматичний адвокат Кирило Трильовський — поєднав у ній козацький дух, досвід «Соколів» і галицькі традиції. «Січ» швидко поширилась Галичиною, Буковиною, Закарпаттям і діаспорою. Вона стала школою дисципліни, вишколу, національної свідомості. Селяни, хлопці й дівчата в малинових стрічках, вправлялися з топірцями й хустинами під маршову музику — мов ожила Січ Запорозька. Січовий рух надихав і лякав. Влада переслідувала, але «новітнє гайдамацтво» зупинити було неможливо. Трагічний фінал настав у 1941 році — Трильовський, старий і хворий, помер після допитів у НКВД. Але справа його жила — у стрілецтві, у Пласті, у кожному юному серці, що мріяло про вільну Україну.

03.05 – 130 років від дня народження Тодося Осьмачки (1895-1962), українського поета, прозаїка, перекладача.
«Моя тужлива Україно,
Таку тебе я полюбив
І за твою одну сльозину
Навіки голову згубив»
/Тодось Осьмачка/

Тодось Степанович Осьмачка – поет-імпресіоніст, прозаїк, перекладач, педагог, громадський і політичний діяч. Тодось Осьмачка – талановитий український письменник, якому випало жити і творити в нелегкі часи сталінських репресій, війни та голоду, пройти табори для переселенців, тюрми та психлікарні, пізнати на власному досвіді нелегке життя в еміграції. За кордоном були написані поетичні та прозові твори, які здобули Тодосю Степановичу славу видатного майстра західноєвропейської та заокеанської української діаспори і всієї України. Все життя Тодося Осьмачки було наповнене стількома злигоднями і таким болем, ніби увібрало в себе десятки мученицьких життів. Його мистецтво – сердечна рана. Поет-вигнанець хотів бодай лише словом повернутися до рідного порога.

***
Скиталець вічний, перемігши втому,
Іде стежками, що ведуть в село…
Селянський син вертається додому
і Україні на плече кладе чоло.