17.01.2025 року у бібліотеці-філії№12 (с. Микитинці) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася патріотична хвилинка «Соборність духу, розуму і серця» присвячена Дню Соборності України. До участі були запрошені учні місцевого ліцею. Розпочалася подія з короткої розповіді бібліотекаря про історію свята, значення єдності українського народу та важливість цієї дати для нашої держави. Після цього всі учасники об’єдналися у спільній творчій діяльності — створювали патріотичні браслети зі стрічок у національних кольорах. Атмосфера заходу була тепла й затишна, що особливо відзначили присутні. Учні отримали не лише знання, а й практичні навички, створивши символічні вироби, які нагадують про єдність та силу українського народу. Захід залишив у серцях учасників приємні враження та став ще одним кроком до збереження національних традицій.
17 січня 2025 року, протягом дня у бібліотеці-філії №16 (с. Черніїв) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради проходив сучасний погляд «Перемагає той, хто не здається» (приурочений Дню вшанування захисників Донецького аеропорту 20.01). Учасники заходу мали змогу ознайомитися з історичними фактами оборони Донецького аеропорту. Оборона Донецького летовища тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015 року. Донецький аеропорт героїчно обороняли люди, які виявилися сильнішими за бетон. Їх назвали «кіборгами». Це тисячі історій хоробрості та звитяги. У боях за Донецький аеропорт загинули 97 українських захисників, ще троє вважаються зниклими безвісти. Сьогодні на Донеччині тривають криваві бої таких масштабів, яких Європа не бачила з часів Другої світової війни. Як у 2015 році Донецький аеропорт став символом оборони Донеччини від російських окупантів, так сьогодні фортецями лишаються донецькі міста Соледар і Бахмут, які демонструють усьому світові приклад української стійкості та мужності.
20 січня. День, який вже увійшов у пам’ять як символ мужності, самопожертви і незламності. Цей день присвячений тим, хто став героєм, захищаючи Донецький аеропорт, відомий не тільки своєю стратегічною важливістю, а й тим, що став символом нескореності українського духу. У цей день, кожен, хто був причетний до оборони аеропорту, згадує про безперервні бої, про кожен крок на виснаженій землі, про сотні годин у тіні уламків, про постійне відчуття того, що наступного моменту може не бути. Ті, хто пережив цей пекельний час, говорять про нього мовчки, з певною гіркотою і водночас із глибокою гордістю. Більшість з них були простими людьми, звичайними бійцями, які потрапили у вогняний круг, де не було місця для сумнівів. Вони не мріяли про славу, а просто виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм життям. Легендарний «кіборг» — це не просто слово, а образ тих, хто, захищаючи аеропорт, став невидимим щитом, за яким ховалися тисячі. Вони встояли, навіть коли ресурси були на межі, коли їм доводилося чинити опір без належного постачання, без сонячного світла, майже вічно у темряві і холоді. Усі ці моменти вже стали частиною української історії. Бої за Донецький аеропорт тривали місяці, і незважаючи на численні обстріли, терористичні атаки, погіршення умов, вони не зламалися. Їхня воля, їхня рішучість і відданість своїй країні стали уроком для всіх. І хоч багато хто з них вже не повернувся додому, вони залишили по собі не лише фізичні спогади — уламки, руїни, а й вічний дух незламності, який живе у кожному, хто пам’ятає про їхній подвиг. Сьогодні, коли ми вшановуємо цих героїв, ми згадуємо не тільки їхні імена, але й ту мужність, з якою вони стояли до кінця, не дозволяючи ворогові отримати те, що він прагнув. І хоча аеропорт давно зруйновано, а війна не закінчена, ці героїчні сторінки української історії не зітруться з пам’яті народної. 20 січня — це більше ніж просто дата. Це день, коли серце кожного українця має битися в унісон з тими, хто, захищаючи аеропорт, не побоявся стати частиною великої історії. І в кожному з нас, хто згадує їхній подвиг, живе те, заради чого вони боролися — мир і незалежність нашої держави.
Щороку, 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі.
17 січня з нагоди відзначення Дня Соборності України в бібліотеці-філії №27 с. Узин (вул. Молодіжна, 16 А) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради проведено інформаційну годину “Соборність – символ та єднання”. Присутні дізналися про історичне значення Дня Соборності України.
Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність. Тому Соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність держави буде цілком відновлена тільки після того, як Україна звільнить усі території захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.
Вшанування цієї дати надзвичайно важливе у вихованні молоді. Учні мають розуміти значення боротьби за територіальну цілісність нашої Батьківщини. Присутні ознайомилися з книжковою виставкою, на якій представлена література, що висвітлює тернистий шлях України до Соборності.
Томенчук Богдан Михайлович народився 16 січня 1955 року в селі Ценява Коломийського району Станіславської (тепер Івано-Франківської) області. Навчався у Ценявській восьмирічній, а згодом в Коломийській середній школі №2. Подальшу освіту (1972-1976 рр.) здобував в Івано-Франківському педагогічному інституті імені Василя Стефаника на фізико-математичному факультеті, де вчився на спеціальності “Математика”.
До 70-річчя від дня народження Богдана Томенчука завідувачка бібліотеки-філії №9 с. Крихівці Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготувала для користувачів літературне досьє ” Ми хрест несли, він був один на всіх…” Відвідувачі книгозбірні дізналися про життя та творчість поета, читали його вірші.
Богдан Томенчук – відомий український поет. У його літературному доробку – понад десяток виданих збірок віршів. Освітянська та літературна праця Богдана Михайловича відзначена багатьма нагородами. Він є лауреатом багатьох літературних премій. Його творчі вечори неодмінно збирали і збирають повні зали зацікавлених. Багато текстів стали піснями.
