Посвята мистецтву і Україні – ось два крила генія Опанаса Заливахи, українського живописця, скульптора, якого оцінив цілий світ, дисидента, шістдесятника, політв’язня, якому в таборах було заборонено малювати, генія, світове визнання до якого прийшло раніше, аніж у власній країні. Він став одним із символів Івано-Франківська, хоч народився на Харківщині. Шлях до українства Опанаса Заливахи був тяжкий, тернистий. Пережив голодомор 1932-33 років, другу світову війну. З самого дитинства любив малювати. Закінчив художнє училище, а в 1946 році вступив до Академії мистецтв. Переломним етапом у житті Опанаса була практика в Косові, де він побачив гуцульське мистецтво, почув гуцульський говір і знайшов себе, прийшов до витоків своєї культури. Це були 60-і роки, час шістдесятництва, час Ліни Костенко, Івана Драча, Василя Симоненка, Василя Стуса, Алли Горської, Мирослава Скорика. Визначний твір Опанаса Заливахи – вітраж “Шевченко. Мати.”, де молодий Шевченко – бунтар обійняв жінку, що символізує Україну. Картина була розбита, а художника виключено із Спілки художників. Та ніякі переслідування та ув’язнення не могли перевищити його любові до всього українського. Опанас Заливаха – це образ України, він творив українське мистецтво, дивився на світ українськими очима. Його серце вмістило всю Україну.
Завідувачка бібліотеки-філії №23 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради ознайомила учасників заходу із творчістю митця, а також із “Спогадами Ярини Заливахи про батька, дисидента Опанаса Заливаху”.
Захід пройшов в рамках відзначення 100-річчя від дня народження Опанаса Заливахи.
