Кожного дня ми спілкуємося з іншими людьми. І тільки від нас самих залежить, які слова вживати при розмові – грубі, непристойні чи хороші, ввічливі. Сьогодні, у бібліотеці-філії №24, ми провели етикет-гру «Ввічливість на кожен день», адже ввічливі слова творять дива. Під час гри «Чарівна паличка», діти пригадали дуже багато ввічливих слів і зрозуміли, що є добрі слова: «добрий день», «будьте здорові», «спасибі», «дякую», «будь ласка».. Вони свідчать про вихованість людини, її культуру. Той, хто «забуває» привітатися, подякувати справляє не дуже гарне враження на інших людей. Є слова, які передають наш настрій: веселий чи сумний. А є і злі слова, з яких починаються сварки і непорозуміння між людьми. Ми повинні запам’ятати, що кожне слово, з яким ми звертаємося до інших людей, має свою душу — емоційне забарвлення. Давайте будемо працювати над культурою свого спілкування, вживати якомога більше ввічливих слів, приносити розмовне задоволення собі і оточуючим!

9 березня, в день народження великого Кобзаря, у бібліотеці-філії №24 пройшов non-stop марафон «Спасибі прадіде Тарасе, за те, що ти навчив любити Україну», присвячений пам’яті Тараса Шевченка. Протягом двох сотень літ людство вслухалося в його пророче слово. І тільки тепер, у пору тяжкої, безжальної, страшної агресії ворога, усі українці усвідомлюють віще Кобзареве слово, по-справжньому прислухаючись до науки Учителя. І бринять серця… Здригаються від кожного поруху душі. Чують Шевченкове «і вражою злою кров’ю волю окропити…». Б’ються в унісон, немов велетенське Серце України – держави волі, гідності та свободи!  Шевченко – бунтар, подвижник, захисник цієї жменьки землі, яка зараз закрила собою увесь світ, стримуючи квітучими вишиваними грудьми тисячі ворожих ракет… Віримо, що прийде час і «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі…».

Люди, ціною власного життя, змінили хід історії… Захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи, європейське майбутнє України стали янголами пам’яті, щоб ми з Вами були гідними громадянами своєї країни. 20 лютого у бібліотеці-філії №24 відбулася історико-патріотична година «Небесній сотні шана і молитва». Наша новітня історія почалася з Майдану  2004 року та Революції гідності 2013 року. Це були надзвичайно важкі іспити,  які ми проходили, щоб продемонструвати свою гідність, європейськість та ставлення до свободи. Всі ми добре пам’ятаємо ті морозні дні кінця листопада 2013 та початку 2014 року, коли від напруги закипала у жилах кров, а люди  падали від куль у Києві на вулицях Грушевського та Інститутській. Загинуло  більше сотні наших синів і дочок. Роман Гурик, наш Герой Революції гідності, так востаннє написав в соціальній мережі: «зараз або ніколи. Всі на Грушевського, на смерть». 20 лютого назавжди увійде в історію України, як день жалоби і пам’яті. Загиблі хлопці віддали свої життя за всіх нас. Це має пам’ятати кожен з нас !
Сьогодні, завтра, і завжди!

P.S. На могилах Героїв ми запалили лампадки, як символ пам’яті про події
Майдану та його захисників!

14 лютого, у Міжнародний день дарування книг, у бібліотеці-філії №24, відбулась чергова зустріч з її величністю Книгою. Учасники заходу зібралися в бібліотечній світлиці аби долучитися до імідж-читання «Дарують мудрість дітям книги». Наше завдання – підвищити престиж дитячого читання та підтримати статус сучасної української книги для дітей. Діти із зацікавленістю слухали розповідь про значення і роль книги в житті людини, ознайомилися із книжковими новинками-цікавинками, брали активну участь у вікторині «Чи уважний ти читач». Імідж читання було цікавим та насиченим, а учасники заходу потішили своєю активністю, кмітливістю, розумом та бажанням читати і пізнавати нове.

Крути.. Ще одна трагічна сторінка в історії України, яку потрібно пам’ятати. Адже це символ любові, відданості, героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність нашої держави. Взимку 1918-го, так як і 2022-го року, кращі з кращих стали на захист всієї України від російської навали. 29 січня 2025 року в бібліотеці-філії №24 ми провели навігатор в минуле «Крути вчать дивитися в майбутнє». Разом з учасниками заходу ми пригадали, як у січні 1918 року київські студенти стали жертвами нерівного бою проти армії більшовиків, поблизу селища Крути Чернігівської області. Що ближче було до Києва, то жорстокішою була боротьба. Зупинити ці сили не було кому.
Саме тому на станцію Крути, яка була воротами на Київ, прибув нашвидкуруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Саме вони і спробували перепинити шлях радянським військам. Сміливість та жертовність учасників бою зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. Нехай пам’ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною.