Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто віддав найдорожче — своє життя — за Україну.

За нашу землю.

За наші домівки.

За можливість нашим дітям прокидатися, навчатися, мріяти й просто жити.

Серед них — чиїсь сини й доньки, чоловіки й дружини, батьки й матері, брати й сестри. Для когось вони назавжди залишилися найріднішою людиною, голос якої більше не пролунає, обіймів якої вже не відчути…

Немає слів, здатних виміряти біль тих, хто чекав їх додому і так і не дочекався.

   Державний Прапор України — один із головних символів нашої держави. Його кольори мають глибоке значення: синій нагадує про мирне небо та чисті води, а жовтий — про золоті пшеничні лани й родючу українську землю. Синьо-жовтий стяг пройшов крізь непрості сторінки нашої історії та сьогодні є символом свободи, незалежності, єдності й незламності українського народу.  «Прапор — це не просто кольори. Це наша історія, наша пам’ять, наша гордість і віра у Перемогу!»

До Дня Державного Прапора України у бібліотеці-філії  №25 с. Радча Івано-Франківської МЦБС відбулася патріотична година  “З Україною в серці”.

Нехай наші символи завжди нагадують про силу, єдність, незламність і любов до рідної України!

Присутні мали чудову нагоду познайомитись ближче з генієм українського народу поринувши у його творчу спадщину та пройшовши його життєвим шляхом. Зустріч пройшла в теплій і щирій атмосфері. Кожен мав нагоду не лише прослухати про багаторічний талант письменника, але поділитися власними роздумами, щодо його творів.

  В бібліотеці-філії  №25 с. Радча Івано-Франківської МЦБС  Департаменту культури міської ради  12.06. відбувся захід Калейдоскоп дитячих розваг: “Книжкова посмішка літа”. Під час заходу діти вирушили у  подорож сторінками улюблених казок. Вони познайомилися з відомими письменниками-казкарями, дізналися цікаві факти про створення казкових історій та їхніх героїв. Діти активно долучалися до спілкування, відповідали на запитання вікторини, демонструючи свої знання та кмітливість. Діти із задоволенням зачитували уривки з казок, оповідань, впізнавали героїв за яскравими ілюстраціями, відгадували назви творів та їхніх авторів. Особливу радість викликала весела казкова руханка, під час якої діти активно рухалися, танцювали та заряджалися позитивними емоціями. Захід подарував учням яскраві враження, гарний настрій та ще більше бажання читати, мріяти й відкривати для себе чарівний світ казки.

 “Бажав я для скованих

   кращої долі і рівного

   права для всіх

   Се весь і єдиний мій гріх”.

 Іван Франко дуже любив дітей. “Життя, — казав письменник, — мені мало всміхалося, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце”. Саме для найменших, Каменяр написав чимало творів. Серед них майже п’ятдесят казок. Письменник сподівався, що казки прийдуться їм до смаку, розбудять їхню фантазію, викличуть сміх і роздуми, спонукають пильніше придивлятися до життя, до рідної природи.