Відкриття виставки ліногравюр Софії Сіренко “Чекання”!

15 січня, в читальній залі ЦМБ ( вул. Пилипа Орлика, 5) за організації Абонемента ЦМБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради о 16:00 відбулося відкриття чуттєвої експозиції виставки ліногравюр Софії Сіренко “Чекання”! Виставки неймовірно емоційної та глибокої, яка заставила присутніх слухати, думати та захоплюватись! Дякуємо пані Софії за правдивість, чесність в роботі, за унікальну та надзвичайну творчість, яка надихає! Дякуємо бібліотекарці Абонемента ЦМБ Івано-Франківської МЦБС Тетяні Нємцевій Таня Нємцева за фантастичний талант модерації. Вона дуже цікаво представила авторку – надзвичайно багатогранну особистість – художницю, журналістку, літераторку Софію Сіренко та повела присутніх на презентації шляхами її творчості, зокрема, наголосивши, що Софія Сіренко в своїй практиці найбільше працює з графікою, зокрема ліногравюрою.
Детальніше

Година з книгою “Ставай, Україно, до бою”

 12 січня о 15 годині, у День українського політв’язня на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС відбулася година з книгою “Ставай, Україно, до бою” Катерини Мандрик-Куйбіди – української поетеси, учасниці визвольних змагань, довголітньої політичної ув’язненої.
🔶️Дух пані Катерини не зламала ні радянська репресивна машина, ні катівні, ні спецпоселення. У її душі квітнув пурпур цикорію, розстелались густо-зелені ліси рідного села. Ось як писав у передмові до цієї книги український літературознавиць Степан Хороб:🔷️“Саме віра і пам’ять є у поетичному світі Катерини Мандрик-Куйбіди тими національно-духовними й естетичними імперативами, без яких вона не мислить ні свого життя, ні життя своїх вцілілих у борні побратимів, зрештою, ні сущих та майбутніх поколінь своїх співвітчизників: “ти без віри, як безкрила птаха”, “віру бережи свою щомога”, “всю правду голосно кажіть!”, “та пам’ять духу ожива”. Ось як життєстверджувально писала Катерина Мандрик-Куйбіда, гаптуючи поетичним словом новий овид для прийдешніх поколінь:
***
Нас не впокорила пітьма
І холоди московських тюрем,
Тайга у Комі та зима.
Свою недолю ми обдурим!
Наш дух свобідний не зламав
Своїм шаленством ворог лютий.
Як скот у таборі тримав.
Йому ми цього не забудем!
Скипає ненавистю кров,
Ми помстимося, лютий враже.
Ти українців не зборов!
А ми тебе? – Це час покаже.
Із цим на силі ми ростем
Неначе увібрали гори.
Москво, помститися прийдем
І спалимо тебе, потворо!
[1957 рік]
📖Поезії пані Катерини ольфакторні: читаючи – відчуваєш шлейф макового цвіту з бахромою-серцевинкою, ноти різнотрав’я рідних стежок. А поміж ними аромати шафранів, бузку, світанкової роси. Здається, аби вижити там, серед лютих морозів, треба було зобразити все дороге серцю словом! І те звучання було своєрідним метафоричним льодорубом для всіх, кого живило слово цієї Жінки:
***
Морозом лютим, снігопадом
Із двадцять п’ятим роком нині
Мене весна вітала радо…
І вдарив конвоїр по спині
[1952 рік]
🔷️Під номером “В-1-684”, пані Катерина відбувала таборові літа. Цинга, блощиці, матраци й подушки, набиті дерев’яною стружкою, примерзле до інею стін її сатинове волосся, затхле повітря бараку й постійно присутній у ньому дух смерті. І все ж серед цих тернових колючок, поетеса берегла свою душу:
✒️“За цих нелюдських обставин виникала особлива потреба в інтенсивному духовному житті. Лише воно тримало тебе людиною, попри намагання системи перетворити кожного на тварину, яка живе тільки інстинктами. Глибокі релігійні переживання, пошук сенсу саме в такому табірному житті, обов’язок продовжувати боротьбу в нових умовах, звернення до творчості дозволяло в’язням зберегти себе і вижити”.
🔷️Ось як згодом напише про пані Катерину син-поет Василь Куйбіда:
***
Сивина, кульбаби і криниця,
Пісня нахилилася над ними.
Мама у реальності чи сниться
За часів, що стали золотими?
Не вагайся, не впадай у тугу.
Мерехтить – інакшає безодня,
І дощі ідуть із виднокругу,
Де рука орудує Господня.
Ось вона змережила майбутнє,
Браму неба вивершила строгу.
Сивина, кульбаби – ось посутнє,
І дощі уже через дорогу.
[зі збірки Василя Куйбіди “Розпізнавання голосів”, Київ “Юніверс”, 2015 рік].
📖Упродовж дня бібліотекарка Тетяна Нємцева ознайомлювала присутніх як із творчістю пані Катерини, так і її особистістю. 🎬Для онлайн-глядачів – відео нижче⬇️

 

Детальніше

Година з книгою “Ставай, Україно, до бою” Катерини Мандрик-Куйбіди

Година з книгою “Ставай, Україно, до бою” Катерини Мандрик-Куйбіди
✒️Сьогодні, 12 січня о 15 годині, у День українського політв’язня на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС відбулася година з книгою “Ставай, Україно, до бою” Катерини Мандрик-Куйбіди – української поетеси, учасниці визвольних змагань, довголітньої політичної ув’язненої. 🔶️Дух пані Катерини не зламала ні радянська репресивна машина, ні катівні, ні спецпоселення. У її душі квітнув пурпур цикорію, розстелились густо-зелені ліси рідного села. Ось як писав у передмові до цієї книги український літературознавиць Степан Хороб: 🔷️“Саме віра і пам’ять є у поетичному світі Катерини Мандрик-Куйбіди тими національно-духовними й естетичними імперативами, без яких вона не мислить ні свого життя, ні житті своїх вцілілих у борні побратимів, зрештою, ні сущих та майбутніх поколінь своїх співвітчизників: “ти без віри, як безкрила птаха”, “віру бережи свою щомога”, “всю правду голосно кажіть!”, “та пам’ять духу ожива”. Ось як життєстверджувально писала Катерина Мандрик-Куйбіда, гаптуючи поетичним словом новий овид для прийдешніх поколінь:
Детальніше

Бібліофоторепортаж “Ретро Івано-Франківськ: найстаріше фотоательє Франківська, яке дійшло до наших днів”

  7 січня – день народження фотографії. Так вирішили французькі академіки на своєму засіданні в Парижі в 1839 році. Фізик Франсуа Араго розповів ученим про винайдення дагеротипів – найперших фотокарток. Їх робили за допомогою міді, срібла і йоду. Відкрив цей принцип Луї Дагер. До України фотографування дійшло в 1840 роках. З нагоди такого дня вітаємо з святом всіх, хто любить фотографувати і таким чином  фіксує історію, особистостей чи події. Бібліотекарки Абонемента ЦМБ Івано-Франківської МЦБС  підготували для вас бібліофоторепортаж  “Ретро Івано-Франківськ: найстаріше фотоательє Франківська, яке дійшло до наших днів” 

Детальніше

Екскурс життєвими та творчими шляхами о. Ярослава Лесіва “Мій хрест – в руках нестиму”

 2 січня, на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС відбувся захід – екскурс життєвими та творчими шляхами о. Ярослава Лесіва “Мій хрест – в руках його нестиму”.

✨️Захід розпочався хвилиною мовчання, під час якої присутні у стишених серцях згадали Героїв, які віддали своє життя за Україну, залитий сонцем обрій над нашими головами, гучне звучання святого рідного слова.

💬Бібліотекарка Тетяна Нємцева, котра родом із рідного отцю Ярославу Болехова, розповіла про його життєвий шлях. Шлях особистості титанічного духу. У своїй автобіографії, написаній у січні 1990 року:
✒️“Я, Лесів Ярослав Васильович, народився 3 січня 1945 року в селі Лужки Долинського району Івано-Франківської області, українець, безпартійний. В 1962 році закінчив Витвицьку середню школу, в цьому ж році вступив до Івано-Франківського технікуму фізичної культури.
В 1965 році після закінчення технікуму був направлений на вчительську роботу в Кіровоградську область. В 1967 році був заарештований КГБ за приналежність до Українського Націоналістичного Фронту, організації, що відстоювала незалежність. Термін 6-літнього ув’язнення відбував у мордовських таборах та Володимирській тюрмі.
В 1973 році повернувся додому із забороною вчителювати, працював столярем на Болехівському лісокомбінаті.
Детальніше
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Top