На сторінках літературно-художнього видання – 19 казок та оповідань про наших пернатих друзів. І не просто птахів, а рідкісних, тих, які занесені до Червоної книги України, тих, які живуть в горах, на полях і навіть на водоймах.

Бібліотекарка Тетяна ознайомила присутніх із процесом народження книжки, інтерактивними форзацами, завдяки котрим можна поринути у крилату подорож, різнобарвними деталізованими ілюстраціями Марії Живкової.

    У книжціі в художній формі представлено такі види червонокнижних птахів України як: лелеку чорного, коровайку, сиворакшу, синицю білу, скеляра строкатого, сипуху крапчастого, тетерука, кулика-сороку, орлага-білоголового, шуліку чорного, пелікана рожевого, сапсана, змієїда, очеретянку прудку, сапсана, жовну зелену

    Як казав Клав Льюїс, автор легендарних «Хронік Нарній» «Колись ти станеш настільки дорослим, що знову читатимеш казки». Це так, позаяк книга «Чарокрил», котра побачила світ у 2024 році в вінницькому видавництві «Твори» захопить як дітей, так і дорослих. У художній формі літературного слова подано особливості червонокнижних пернатих, ілюстрації підкреслюють візуально їх сприйняття. Тут подано особливості оперень птиць, форми дьзобів, особливості будови кігтистих лапок.

Так, приміром, у казці Тетяни Мороз знайомимось із чорними лелеками, котрі завітали у славне місто Болехів. Його вулиці пам’ятають прогулянки Наталії Кобринської, кам’янисте узбережжя річки Сукіль – риболовлю зі сином Івана Франка. Авторка занурює читача в атмоферу міста з давньою історією, оповитого смарагдами зелених піль, трав’янистих узвишшів. А ще — відкриває перед читачами особливі, як казали болехівці, дзиґарки зі звучанням пташиного щебету:

«— О, як цікаво! Я чула в школі про існування квіткових годинників. А от про співучі — вперше, — мовила Квіточка.

— Так от, — продовжила мама, — чорні лелеки однієї весни просто перелітали над цим містом. Воно було для них лише пунктом перепочинку. Тут вони виловлювали на мілководді озер: жабок, рибу й комах. Обідня трапеза минула, птахи розправили розкішні чорні крила з червоно-фіолетовим та зеленим відблиском. Аж ось годинник «заспівав». Їм ця музика подарувала відчуття, схожі на політ. Птахи зграєю линули на таємничі звуки й зачудовано слухали».

  Як окремий арт-об’єкт — експозиція однойменної виставки в бібліопросторі. Тут представлено на А3 форматі форзаци книги, ілюстрації зі «Чарокрилу», об’єкти типу 3Д у формі вимощених пташками гніздечок.

Ведуча заходу – завідувачка відділом обслуговування ЦБ Івано-Франківської МЦБС Ольга Кирста розпочала захід словами сьогоднішньої іменинниці – Ліни Костенко – “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі”, які уже стали крилатими.

Після молитовного вшанування воїнів російсько-української війни, які віддали своє життя, захищаючи Україну, до слова запросили користувачку бібліотеки Дарію Розлуцьку, маму поета, доброго друга книгозбірні, воїна ЗСУ – Назара Розлуцького, який і зараз стоїть на захисті наших земель і завдяки, якому ми можемо працювати та проводити такі заходи. Вона прочитала уривок із улюбленого твору Ліни Костенко “Берестечко”, вірші сина Назара із книжки “Прочани” (яка є у фондах книгозбірні) та його ранні неопубліковані вірші, які дуже любить.

Присутні гучними оплесками подякували пані Дарії за виступ.

В бібліопросторі звучало авторське слово поетів різних поколінь:

– Василя Загороднюка – голови Херсонської

спілки письменників, лауреата міської премії ім Івана Франка;

– Людмили Мартинчик – учасниці Літстудії “Перлина”;

– Ярослави Харук – учасниці літературного об’єднання “Об’єднані словом”;

– Ірини Садули – письменниці, краєзнавиці, дослідниці забутих українських імен, вчительки Угринівського ліцею;

– Богдана Кирсти – автора збірки “Вечірні ми вулицями”, волонтера.

– Тетяни Мороз – поетки, казкарки, авторки малої прози, фотографки та бібліотекарки Абонементу ЦБ, яка крім своїх віршів зачитала ще й вірш колеги, бібліотекарки із читальної зали ЦБ, поетки Оксани Дубовської.

Поезія – це сині хмарки квітучих мускарів, пелюстиння магнолій, велюрова ніжність вербових котиків.

Американський актор, лауреат премій «Оскар» та «Золотий глобус» [1970 рік] влучно описав сенс поетичного мистецтва, його виразну відмінність від інших жанрів літератури:   «Поезія так відрізняється від прози, як танець від прогулянки пішки».

 Саме поезія, котра звучала нині, є парчею мерехтливого квіту серед буденності, лунким і пастельно-теплим словом.

  Атмосферності заходу надала і тематична експозиція, яка мов метелики на хітонових ніжках, прикрасила бібліотечний простір.

На рожевому папері з акварельними магноліями, переплетеними стрічкою фоліантами, вільшанками розмістились вірші Богдана Томенчука, Ольги Деркачової, Тетяни Мороз.

  «Усе, що тобі і з тобою тепер, – це дрібка несвіжих новин

І клей старий у валізі тривожній для чорних пропалених стін.

Ти равлик маленький на дому свого черепках,

Що вірить чомусь так уперто в годинника рух навспак…» – малює окрему планету в поезії Ольга Деркачова. Тут щастя, котре гойдається на гілці в світлі ліхтарів, вечірня альтанка, застиглі на світлинах миті.

 Окрема експозиція виставки присвячена творчості Ліни Костенко, котра в цей березневий, помережаний шафранами й жовтогарячими форзиціями, відзначає День народження. Тут представлено цитати- передбачення від пані Ліни, обрамлені в персикові й рожеві паспарту, серед них:

  «Ти усвідомиш відповідальність за себе, бо «єдине, що від нас іще залежить – вік прожити як належить».

  «Ти уважніше стежитимеш за тим, як говориш, адже «мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що», і твій вибір слів формує тебе».

  Серед книг виставкового простору, віршованих передбачень «Від Ліни», золотистих рамок і колбочок із сухими трояндовими пелюстками причаїлись книги іменинниці, зокрема:

   «Ліна Костенко. Вибране» [Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1989 рік];

   «Ліна Костенко, любов’ю – пам’яттю причастя. Діалоги з поетесою» Зиновія Суходуба [Львів, 2016 рік];

    «Річки Геракліта» Ліни Костенко [видавництво «Либідь», Київ, 2016 рік].

     «Триста поезій» Ліни Костенко [видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», Київ, 2012 рік].

До них приєдналися і принесені Дарією Розлуцькою 4 книги Ліни Костенко видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

із її домашньої бібліотеки.

Завітавши до бібліотеки цими днями, ви зможете ознайомитись з поезією поетів міста та краю, представленими на книжковій виставці та зануритися в поетичне слово Ліни Костенко, щоб, як у її поезії, пройтись стежкою ніжності:

«Ранесенько, акації ще спали,

росою ще не сплакались кущі,

ми йшли удвох, і вишні осипали

рожевий цвіт на трави і хвощі…».

Слово Ліни Костенко — гостре, правдиве й вічне. Її поезія торкається серця, пробуджує думку й надихає покоління. Ліна Костенко — це не просто ім’я в літературі, це совість нації, що говорить крізь рядки.

Щиро вітаємо з днем народження! Бажаємо міцного здоров’я, натхнення та ще багатьох років творчості.

Дякуємо всім учасникам заходу за щире прочитання її віршів, які любите, за емоційно подане вами її слово, яке звучало в нашій книгозбірні і яке робить нас сильнішими й мудрішими і об’єднує.

Дякуємо за тепло спілкування і за вашу енергетику при читанні власних віршів.

Ви зробили захід, який відбувався при вимкненні світла, і були певні незручності – дуже душевним, атмосферним та незабутнім! Дякуємо!

  11 березня 2026 року на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулися голосні читання в форматі проєкту “Рік Івана Франка в бібліотеках Івано-Франківська”.

   Іван Якович Франко — знаменитий поет, прозаїк, драматург, філософ, політик та громадський діяч. Спадщина, яку він залишив нам – безцінний скарб, осяйна синергія пророчих думок, любові до рідного у всеможливих виявах!

Присутні вкладали в декламації особливі сенси, тонкощі власного світовідчуття, пропускали вірші крізь криштелево-фактурну призму серця.

До читань доєдналися студентки першого курсу факультету «Початкова освіта» Фахового педагогічного коледжу Карпатського національного університету ім. Василя Стефаника.

   Розмай вишитих сорочок, заквітчаних хусток із рясними тороками, книги Івана Франка в руках. Книгозбірня замайоріла відсвітами барвінку, волошок, ніжних мережок, тонкостанного зела, метеликів-монархів, філософських лейтмотивів письменника. Студентки декламували різні вірші, зокрема: «Земле, моя всеплодющая мати…», інтимну лірику зі збірки «Зів’яле листя», пейзажні мотиви у віршах.