30 вересня в Україні відзначають Всесвітній День бібліотек.

З цієї нагоди, у бібліотеці-філії № 17 (с. Березівка, вул. Шевченка, 30) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради був підготовлений відеоролик бібліотечної історії “У світі мудрості, історії і тиші”, а також бібліотекарка висловлює щиру подяку всім тим, хто цінує слово, книгу та бібліотеку. Подяка крізь віки нашим прадідам, що створили читальню у Березівці та всім бібліотекарям велике спасибі, що зберігаєте цей книжковий скарб. А також, велика подяка всім, хто долучається до створення добробуту і комфорту в бібліотеках.

Пам’ятаймо! Найцінніший дар – то читач, адже що варта книга, коли її не читають! Спасибі вам, що ви є, любі читачі!

28 вересня 2021 р.  бібліотека-філія №17 (с. Березівка, вул. Шевченка, 30) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради пропонує бібліопосмішку  “Моя зброя – сміх”, присвячену творчості Остапа Вишні.

Щоб ви собі уявляли, Остап Вишня жартував завжди і всюди. Ось, один з його жартів: «На початку 30-х років біля Харкова велика компанія творчих людей (письменники, актори, музиканти) поїхала на полювання. Перед
полюванням письменник Юрій Смолич купив нову рушницю і пообіцяв, що без зайця додому не повернеться.
В ході полювання Смолич побачив відмінного зайця, який спокійно сидів собі під кущем. Мисливець не розгубився і вистрілив у звірка. Коли підійшов до куща, щоб забрати здобич, виявилося, що в зубах зайця і послання було. На листку паперу здивований Смолич прочитав «Юрій Корнійович, навіщо ж ти мене вбив?». Остап Вишня та Амвросій Бучма, які підстрелили зайця раніше, вирішили таким оригінальним способом пожартувати над колегою.

28 вересня, 60 років тому, перестало битися серце Остапа Вишні (Губенко Павла Михайловича) – українського письменника, новеліста, класика сатиричної прози XXст., що писав: «Моя зброя – сміх» або «Щоб з людини посміятись, треба любити людину більше, ніж самого себе».

Я думаю, всім книголюбам захоплює дух перед новими книгами.

11. 09. 2021 р. протягом дня завідувачка бібліотеки-філії №17 (с. Березівка, вул. Шевченка,30) Івано-Франківської МЦБС   знайомила своїх читачів з новими книгами, організувавши книжковий експрес “Нову книжку відкривай і мандрівку починай”.

Метою книжкового експресу є, насамперед, забезпечити вечори читачів чудовими історіями на будь який смак та нагадати школярам, що вже нині на полицях з’явились книги, що були їм потрібні для шкільного читання. А саме – Чарльз Дікенс «Різдвяна пісня», Віктор Близнець «Повісті та оповідання» (Звук павутинки, Женя і Синько, Золота гора до неба), Микола Гоголь «Тарас Бульба». Бібліотека слухає і чує бажання свого читача.

Цінуємо і завжди раді всім відвідувачам!

«Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті.”
Іван Франко

Сьогодні, 27.08.2021 року, у бібліотеці-філії №17 (с.Березівка, вул. Шевченка, 30) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була підготовлена і проведена літературна хвилинка “Обличчя української історії: Іван Франко”. Адже,165 років тому,  27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі народився видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч – Іван Якович Франко.

Друзі, ми на порозі 30-ї річниці Незалежності України, якій передує маленька сходинка День Державного Прапора України. Я вважаю, що серцем будь-якої держави є національна свідомість людей. Якщо вона плекається з народження батьками, а потім вчителями, працедавцями, можновладцями і т. д ми живемо, живе країна свідомих людей.
Завідувачка бібліотеки-філії № 17 (с. Березівка, вул.Шевченка, 30) бере на себе маленьку місію – принести хвилинку національної свідомості до людей моєї маленької Батьківщини Березівки. І разом з усіма, подарувати цю хвилинку ВСІМ УКРАЇНЦЯМ: тим хто захищає нас від ворога сьогодні, тим хто відмолює від нас біду, бідним, багатим, здоровим і тим, що хворіють, рідним, знайомим, друзям і тим, кого не знаємо, але ми всі УКРАЇНЦІ, нашим українським заробітчанам, простим трудівникам і поважним можновладцям.

«Хвилинка національної свідомості» це як вишитий рушник : по нитці, по кольору – крок за кроком і на якомусь відрізку шляху кожен з нас усвідомлює оту любов до свого, до рідного… Прийшовши до кожного з вас на подвір’я і лише зробивши просте фото з Національним символом України, я розуміла, як кожному з нас щемить в серці ота любов до рідної землі, як кровоточить рана війни в головах тих, хто пройшов це жахіття всього. Сьогодні вашій увазі хвилинка національної свідомості березівчан «Прапор наш як літо, в сонці майорить: по долині – жито, по горі – блакить»