3 грудня 2025 року у бібліотеці-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся довідник безбар’єрності «Різні можливості – рівні права».
Бібліотекар розповіла присутнім про те, що 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю. Ініціатором проведення цього символічного дня стала ООН, яка в 1992 році запропонувала заснувати такий день на честь закінчення Десятиліття інвалідів, проголошеного в 1983 році. Україна була однією з перших держав, які відгукнулись на заклик ООН щодо щорічного проведення цієї дати та закріпили його на законодавчому рівні. Важливо наголосити, що Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю і не тільки 3 грудня, а й протягом усього року не забувати про те, що поруч із нами живуть співгромадяни, які потребують нашої допомоги та уваги. За чотири роки повномаштабної війни кількість людей з інвалідністю в Україні зросла на сотні тисяч. В цей день у бібліотеці була організована книжкова виставка. Добірка літератури, орієнтованої на формування позитивного сприйняття інвалідності та особистої різноманітності.
До уваги користувачів запропонована довідкова інформація про принципи побудови інклюзивного суспільства, де кожен зможе розкрити свій потенціал, розвиватися та здійснювати мрії.
2 грудня 2025 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 (вул.Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради, підготували літературні поради “Що читати цієї зими”. Якщо за вікном хурделиця, найкращий подарунок, який ви можете зробити собі — влаштувати вечір читання. Якщо ж зима не тішить сніжною погодою, занурення у зимовий твір — найкращий спосіб підняти настрій.
Зимові книжки не завжди про зиму, але завжди — про настрій. Тож ми доклали всіх зусиль, щоб віднайти на наших полицях тематичні книжки різних жанрів для дорослих і дітей, для читачів-гурманів чи початківців, — кожен зможе обрати собі до смаку.
Людство можна умовно поділити на дві групи: ті, хто любить котів, і ті, хто знедолений життям. Франческо Петрарка
Щороку 30 листопада світ наповнюється теплом і радістю, адже саме в цей день відзначається Всесвітній день домашніх тварин. А для нас, бібліотекарів бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради цей день став чудовою нагодою, щоб зустрітися з нашими юними відвідувачами і провести майстер-клас зі створення найулюбленішого з улюбленців – кота. Хоч наш котик паперовий, та дуже вже потішний.
І ще дещицю інформації про Всесвітній день домашніх тварин. Це не просто дата в календарі, а справжнє свято для тих, хто ділить своє життя з пухнастими, пернатими чи іншими улюбленцями. Офіційно почали відзначати Всесвітній день домашніх тварин з ініціативи міжнародних організацій із захисту тварин у кінці XX століття. Хоча точна дата створення свята не зафіксована в офіційних документах, 30 листопада обрали як символічний день, щоб привернути увагу до проблем безпритульних тварин і важливості гуманного ставлення до наших улюбленців. Ця ідея швидко знайшла відгук у серцях мільйонів людей. У різних країнах свято набуло своїх особливостей: десь проводять паради собак, десь – благодійні ярмарки для притулків. Головна мета залишається незмінною – нагадати, що домашні тварини – це не просто розвага, а живі істоти, які потребують любові, турботи та захисту. 30 листопада – це чудова нагода зробити щось особливе для своїх улюбленців і для світу загалом. Цікаві факти про домашніх тварин:
-собаки можуть розрізняти емоції людини за виразом обличчя, дослідження показали, що вони реагують по-різному на посмішку та сумний погляд, намагаючись підбадьорити господаря.
-коти муркочуть не лише від задоволення, а й для самолікування, частота їхнього муркотіння сприяє загоєнню тканин і зменшенню болю.
-папуги можуть імітувати не лише слова, а й інтонацію, деякі з них навіть “співають” мелодії, які чули від господарів.
-хом’яки мають здатність запасати їжу в щоках, іноді вміщуючи туди до половини своєї ваги, це справжні маленькі комірники!
Ці факти – лише маленька частина того, наскільки дивовижними є наші улюбленці. Кожен із них має свої унікальні особливості, які роблять їх особливими.
Ну а для нашого бібліотечного котика знадобився кольоровий папір, клей, ножиці, фломастери для кумедної мордочки і власна фантазія. Кілька рухів ножицями, всі деталі склеїти, розмалювати і милий улюбленець готовий. Це захоплююче заняття подарувало всім учасникам гарний настій, навіть тим, у кого немає поки що вдома домашньої тваринки чи пташинки. А змайстрований котик стане чудовим елементом декору на книжковій полиці.
“Класичний приклад радянського геноциду, його найдовший і найширший експеримент русифікації, а саме – винищення української нації”, – так назвав Голодомор у своїй статті Рафаль Лемкін, польський юрист єврейського походження, який ввів у світовий контекст поняття геноциду. Голодомор в Україні – наймасштабніший злочин проти людства у світовій історії. 1932-1933-й роки на території нинішньої України через свідому політику радянської влади загинули мільйони людей. Голодомор визнали геноцидом 17 держав.
Тому ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 22 листопада провели історичний спогад “Україна пам’ятає, світ визнає” до дня пам”яті жертв Голодомору. Для наших читачів ми підготували історичну довідку про передумови виникнення цього геноциду, свідчення очевидців, які його пережили, погляд істориків, демографів, дослідників. Також підготували добірку історичної та художньої літератури, що стосується Голодомору та долучилися разом із нашими користувачами до щорічної акції “Запали свічку пам’яті”. Встановили на підвіконні запалену свічку та вшанували пам’ять жертв геноциду українського народу хвилиною мовчання.
16 листопада 2025 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели для читачів літературну розвідку “Батько українського готичного детективу” до дня народження відомого українського письменника Андрія Кокотюхи, який святкує своє 55-річчя.
Андрій Кокотюха – сучасний український письменник-белетрист. Його часто називають «батьком українського готичного детективу», а практично всі його твори є бестселерами. У своїх роботах він активно піднімає питання, пов’язані з актуальними соціальними та суспільними проблемами нашої країни. І саме завдяки тому, що в своїх роботах Кокотюха змішує фольклор та містику, його роботи і користуються такою популярністю серед читачів. Пише у жанрах горору (роману жахів), кримінальної мелодрами, трилера, комедії, соціального гостросюжетного роману, класичного детективу. Улюблені жанри – трилер та детектив із елементами містики й готики.
Назви творів «Легенда про Безголового» і «Темні таємниці» викликають певні асоціації з чимось містичним, далеким від реальності. Такі риси притаманні готичним романам початку ХІХ століття, які вважаються предтечею детективних історій взагалі. Характерними елементами його сюжету були похмурі, містичні, демонічні сцени, які відбувалися зазвичай у занедбаних готичних замках з привидами, сюжету властиві гострі колізії, тривожне навіювання, поєднане з натяком, інтригою, погонею, діями, що розгортаються часто місячної ночі, іноді під час грози, викликаючи страх, душевне напруження. Готичний роман сприяв формуванню науково-фантастичного, детективного, пригодницького романів.
Є на річці Десні таке місце – Тихий Затон. Там непогано клює велика риба, і не всякий рибалка знає туди дорогу. Але віднедавна цю дорогу краще забути: з темних глибин Тихого Затону піднімається хтось- нічне чудовисько й вбиває всякого, хто порушить прадавній спокій. Так оживає моторошна місцева легенда, якою в романі Андрія Кокотюхи «Темна вода» лякають місцеві жителі самі себе й всіх довкола. Проте одна деталь привертає увагу: «почали зникати люди», і поки цьому не отримано раціонального пояснення, відгуки легенди впливатимуть на тлумачення подій. Також містичного ефекту додають згадки про вурдалаків, поява яких підтверджена трьома мертвими тілами з ранами на шиї, схожими на укуси. І хоча загибель Євгена Заплави не пов’язана з потойбічними створіннями, смерті ще двох людей очікують спростування ірраціональних причин.
У «Легенді про Безголового» найнапруженіші події сюжету розгортаються на тлі занедбаного маєтку Ржеутських, і хоча сьогодні від колишнього замку залишилися руїни, усе одно вони викликають моторошні відчуття. До того ж під маєтком було збудовано лабіринт. Перший візит Лариси до маєтку відбувся вдень разом із директором краєзнавчого музею, удруге вона проїхала повз нього вночі і побачила там безголового привида, що змусило її повернуться втретє разом зі Стасом. Четвертий візит героїні відбувся за класичних умов готичного роману: «Особливого захисту від зливи я тут не знайшла, на руїнах увесь набір: протяги, дощ… Що ж привело мене сюди в таку погоду, до того ж уночі». П’ята, та остання поява Лариси відбулася без її свідомої участі – непритомну туди її відвіз Анатолій Бондар та залишив у лабіринті.
Після «Темної води» Андрій Кокотюха продовжив своєрідну готичну серію, написавши детективи «Легенда про Безголового», «Аномальна зона», «Пророчиця», «Таємне джерело». Восени автор планує повернутися до теми – запланований до друку новий детектив «Таємниці Нічного». А поки що пропонується нова редакція роману «Темна вода», де інтрига – хто полює на рибалок та як це зупинити, – лишається, проте реалії, в яких розгортається сюжет, максимально наближені до сучасних.
Тож вітаємо талановитого письменника та бажаємо пану Андрію здоров’я, творчої наснаги, незвичайних сюжетів, сміливих ідей та вдячних читачів. А на полицях в нашій бібліотеці шанувальники творчості Андрія Кокотюхи знайдуть чимало творів улюбленого письменника, тому запрошуємо та чекаємо вас у нашій затишній книгозбірні.
