17 січня 2026 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБ департаменту культури міської ради провели майстер-клас з виготовлення паперових будиночків. Це чудовий спосіб створити зимовий декор.  Потрібно лише вирізати шаблони будиночків з картону або щільного паперу, та декорувати їх, використовуючи різні техніки та додаючи елементи, як от імітація цегли чи снігу. Таким чином можна створити ціле зимове містечко.  

Різні народи світу з давніх давен будували будинки з урахуванням місцевих матеріалів та клімату: українці — з дерева  та глини (мазанки), часто з піччю в центрі та біленими стінами. Єгиптяни — кам’яні споруди. Азійці — глиняні фортеці (тулоу). Кочові народи — намети, індіанці — вігвами (жердини та шкури), а слов’яни — землянки та каркасні будинки з хмизу й глини.  Сучасні будинки відзначаються мінімалізмом, функціональністю та гармонією з природою, використовуючи відкриті планування, панорамні вікна та енергоефективні матеріали (дерево, скло, бетон). Популярні стилі — це мінімалізм та скандинавський стиль, що об’єднують прості лінії, натуральні текстури та високі технології, а також створюють відчуття простору та світла. Але сьогодні у нас буде будиночок казковий та паперовий. 

Казкові будиночки зазвичай малюють у нашій уяві образи затишку, солодощів та див, де стіни з мармеладу, меблі з шоколаду, а мешканці – гноми та звірятка, що створюють атмосферу тепла й гармонії.

   4 січня  2026 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради провели поетичну дегустацію “Вірші, що навіяла зима”. Зима надихала багатьох українських поетів на створення віршів, серед яких твори для дітей та дорослих. Вірші про зиму – це про її красу, морозні візерунки на вікнах, снігопади, завірюху, а також про зимові свята. Взимку у всіх з’являється особливий настрій, а також посилюється віра у чудеса. І це не дивно, адже сніг нагадує про найтепліші сімейні спогади дитинства. Однак зимова пора року надихає не тільки робити приємне близьким, а й довше грітись під ковдрою, читати затишні книжки та насолоджуватися гарними атмосферними віршами. Українські вірші про зиму зачаровують своєю красою та додають дрібку віри у диво. Бібліотекарі зібрали для читачів найкращі поезії про зимову пору.  Присутні читали вірші  Миколи  Вінграновського “Вже неминуче буде сніг”, Лягла зима, і білі солов’ї”, “Новорічна колискова”, Павла Тичини “Вийшли вранці ми”, Максима Рильського “Білі мухи”, Андрія М’ястківського “Січень”, Вадима  Скомаровського “Навкруги казкові шати”, Анатолдія Качана “Крихти хліба”, Дмитра Павличка “Нічний гість”.

Зима – найбільш книжкова пора року. І якщо за вікном хурделиця, найкращий подарунок, який ви можете зробити собі – влаштувати вечір читання. Якщо ж зима не тішить сніжною погодою, занурення у зимовий твір – найкращий спосіб підняти настрій. Маємо для вас ще чимало чудових зимових творів, тож чекаємо на вас у затишній бібліотеці №3.

«Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою.»
Степан Бандера

“Постать Степана Бандери і трагічна, і героїчна, – вважає український історик Володимир В’ятрович, – його особиста трагедія тісно пов’язана з трагедією України. Уявіть собі: жити посеред кривавого XX століття, у час, коли зіткнулися два тоталітарних режими. І намагатися встояти на двох ногах, та ще і не прогнутися. Очевидно, що це коштувало йому життя. Бандера тричі свідомо йшов на смерть. Спочатку поляки, потім німці, а потім уже радянські спецслужби…”

  Різдво наближається, а з ним і затишні вечори з книгою! Тож ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради 21 грудня 2025 року підготували і провели книжкову хуртовину “Світла радість Різдва”.

Різдво! Янголи співають і прославляють диво народження Христа! Сама лише згадка про це свято наповнює серце світлою радістю. І та Різдвяна зоря, яку колись побачили на небі, світить нам світлом Добра завжди. Вся родина збирається разом. Малеча тішиться подарунками, а для дорослих найкращим подарунком стає безпосередня і така щира радість дітей. Бібліотекарі  в цей день розповідали про книжки та радили твори, які забезпечать святкову атмосферу і дорослим і юним читачам! Отже, книги про Різдво:

Моя віра не підлягає компромісам.
Вона є непохитною, незламною, як скала,
на якій будується наша Церква.
патріарх Володимир.

9 грудня 2025 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради, до 100-річчя від дня народження патріарха Володимира Романюка  провели репортаж з книжкової полиці “Через терни до Бога”. 

Бібліотекар розповіла користувачам про про життя і діяльність Володимира Романюка – патріарха, який пережив випробування тоталітарного режиму, засудження та заслання, але залишився непохитним у своїй вірі та боротьбі за права та свободи українського народу. Він став символом сили духу та віри, який залишається актуальним й донині. 

У глибокому серці Карпатських гір 9 грудня 2025 року  у маленькому селі Хімчин на Івано-Франківщині народився чоловік, призначений стати визначною постаттю в історії Української Церкви. Василь Романюк (чернече ім’я Володимир) виріс у часи, коли Україна була піддана режиму, що прагнув загнобити українську самосвідомість. Але саме в цій нерівній боротьбі з національною асиміляцією молода душа Романюка виявила свою справжню силу. У 1944 році Володимир був засуджений тоталітарним режимом на 10 років ув’язнення за його участь у національно-визвольній боротьбі. Не варто дивуватися, що саме у робочих колоніях Колими, де каторжники прокладали шляхи через суворі морози та бездонні кар’єри, душа Володимира зміцніла і прониклася глибокою вірою.

Після звільнення у 1953 році, Володимир Романюк виявив незламний дух і розпочав свою місію – відродження української церкви. Але влада знову вирішила засудити його у 1972 роц за його активну правозахисну діяльність та захист прав українських православних віруючих, Володимира Романюка засудили на 7 років позбавлення волі та 3 роки заслання. Його місцем заслання стали табори Мордовії та Якутії. У цьому жорстокому середовищі, Володимир знайшов силу в своїй вірі та проголосив свій перехід до Української Автокефальної Православної Церкви.

Повернувшись у 1982 році, Володимир Романюк продовжив свою службу священиком на Івано-Франківщині. Тим часом, його служіння поширилося і на Північну Америку, де він проповідував слово Боже у парафіях Української Автокефальної Православної Церкви. Своє велике покликання він поєднав із літературною працею, пишучи проповіді та релігійні тексти, які відображали його глибоку віру та духовність.

Його заслуги та послуги перед Церквою були визнані у 1990 році, коли Володимир Романюк був пострижений у чернецтво під іменем Володимир і отримав ранг єпископа. Згодом він став архієпископом Вишгородським і Білоцерківським, а потім архієпископом Львівським і Сокальським. Але великий виклик став перед ним, коли помер Патріарх Мстислав. Він був обраний Місцеблюстителем Патріаршого престолу і назвав себе Володимиром. Це був важкий період для Церкви, і Володимир Романюк став світлим промінням надії та опорою для українського народу.

Бібліотекарка рекомендувала читачам книгу “Патріарх Володимир, або спогади про батька”, яку написав його син Тарас Романюк. Патріарх Володимир Романюк залишив незгасаючий слід в історії Української Церкви. Його життя та служіння були пронизані величчю, самовідданістю та нескореністю духу.