8 грудня 2025 р. о 12:00 у Читальному залі на вул. Пилипа Орлика, 5 відбувся перегляд фільму «Пережити Різдво». «Пережити Різдво» (Surviving Christmas, 2004) — легка різдвяна комедія з Беном Аффлеком і Джеймсом Ґандольфіні, у якій свято починається… з дуже дивної пропозиції. Заможний, але самотній рекламник Дрю Латан (Бен Аффлек) раптом усвідомлює, що знову зустріне Різдво на самоті. У стані емоційної паніки він повертається до будинку, де виріс, і вирішує найняти нову «родину» — випадкових людей, які тепер живуть у цьому домі. За щедру суму вони погоджуються зіграти його рідних на свята — з усіма сімейними традиціями, сварками, незручностями та теплими моментами.
Чим цікавий фільм
 Легка святкова комедія з типово американським гумором.
 Сатиричний погляд на самотність у свята та бажання мати родинний затишок.
 Багато кумедних ситуацій через «договірні» сімейні стосунки.
 Теплий фінал, який в дусі різдвяних фільмів повертає віру в людяність.
Фільм легкий, кумедний і затишний — саме те, щоб увімкнути на зимовий вечір і згадати, що Різдво іноді знаходить нас там, де ми цього не чекаємо.
Фільм взято на сайті https://kinoukr.com/

  7 грудня виповниться 125 років від дня народження Катерини Білокур — легендарної художниці, що змогла власноруч, без академічної освіти, побудувати світ із квітів, світла й ніжності.
4.12.2025 року в читальному залі ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради на запрошення Богдани Ботюк, завідувачки відділу денного перебування Івано-Франківського територіального центру соціального обслуговування відбувся захід: світлиця майстрині “Душа розквітла в квітах”, який був присвячений 125-й річниці від дня народження художниці.
Бібліотекар Оксана Дубовська підготувала для відвідувачів читального залу розповідь про відому мисткиню для популяризації її творчого доробку. Катерина Білокур все життя присвятила квітам, увічнюючи їх на полотнах, вважаючи очима Землі, своїми дітьми. Переглядаючи екранізовані моменти життя та альбоми з репродукціями її картин, кожен мав змогу оцінити всі грані таланту унікальної художниці, можливість зануритися у світ непростої долі цієї жінки, збагатити уявлення про українську культуру ще одним ім’ям. Катерина Білокур — одна з найвидатніших українських художниць ХХ століття, майстриня, яка створила власний, абсолютно впізнаваний всесвіт із квітів, світла та дивовижної точності. Також для відвідувачів бібліотеки була підготовлена викладка літератури «Душа розквітла в квітах», яка стала чудовим доповненням до заходу. Ми повинні пам’ятати про талановиту українку – Катерину Білокур, яка пережила багато як драматичних моментів, так і яскравих подій, але все ж стала художницею та зуміла осягнути вершин успіху і прославити українське мистецтво на цілий світ. Сьогодні ми згадували жінку, яка, маючи лише мрію, любов до природи та неймовірну волю, стала символом української краси й сили духу. Її квіти — це Україна, яку вона любила до безмежжя.

  1 грудня 2025 р. о 12:00 у Читальному залі на вул. Пилипа Орлика, 5 відбувся перегляд фільму «Темна долина». «Темна долина» – атмосферний альпійський вестерн-трилер, знятий німецьким режисером Андреасом Прочаскою. Це один із найуспішніших європейських вестернів останніх років, що поєднує елементи класичного жанру з похмурою, майже готичною атмосферою.
У віддалену громаду в засніжених австрійських Альпах прибуває загадковий фотограф Грейдер (Грір), якого грає Тобіас Моретті. Місцеві жителі живуть під жорстокою владою сім’ї Брентнерів, що контролює усе в долині. Приїзд незнайомця викликає недовіру, а невдовзі стає зрозуміло, що Грейдер прийшов сюди з конкретною метою — пов’язаної з помстою за темне минуле. Фільм тримається на атмосфері постійної напруги, контрасті між величними горами та жорстокістю людей. Що робить фільм особливим? Альпійський вестерн. Рідкісне поєднання жанру вестерну з європейськими ландшафтами. Похмура, майже фольклорна атмосфера. Сніг, тиша і відчуття ізольованості створюють відчутний психологічний тиск. Візуальна краса. Операторська робота — одна з найсильніших сторін стрічки. Кожен кадр — як картина. Музика. Атмосферний саундтрек додає напруги та відчуття приреченості. Сюжет помсти. Класичний конфлікт “один проти системи”, але поданий нетипово, з європейською жорсткістю.
«Темна долина» отримав 8 премій «Німецький кінематограф», включно з нагородами за режисуру, операторську роботу та сценографію. Критики відзначають фільм за стиль, саспенс та акторську гру.
Фільм взято на сайті https://kinoukr.com/

  29 листопада 2025 року в читальному залі ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради (вул. Пилипа Орлика, 5) о 14 годині відбувся творчий захід – Літературна сорокап’ятихвилинка «Спогад про літо». На ньому презентувалися нові збірки члена Національної спілки письменників України Василя Бабія «Мандри сего літа» і «Сухе вино літа». Можна стверджувати, що в їх основу ввійшли подорожні нариси, які занотовував автор, мандруючи цього літа Польщею і Болгарією. Із них ми узнаємо про красиве болгарське місто Несерб з оригінальною архітектурою, туристичними привабами, що перебуває під егідою ЮНЕСКО. Він робить історичні екскурси Варшавою, знайомлячи читачів із її архітектурними пам’ятками, музеями, згадуючи видатних поляків: Миколу Коперника, Адама Міцкевича, Фредеріка Шопена, Леха Валенса, папу Івана Павла II, роблячи загальний огляд польського літературного процесу.

Голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран охарактеризував збірки Василя Бабія як такі, що мають пізнавальну цінність, їх потрібно видавати накладом хоч би 200 – 300 примірників, насамперед для шкільних бібліотек. Принагідно Євген Баран   говорив про українсько-польські літературні зв’язки, про творчість польських письменників Богуслава Жураковського, Лешика Шаругу, Адама Загаєвського, Юзефа Барана, Христину Зіньковську, Боба Дигу, Анджі Стасьока, Ольгу Токарчук – Нобелівську лауреатку, родовід якої має українське коріння, Тадеуша Ружевича, твори якого перекладав – переспівував і продовжує це робити. Учителька Івано-Франківської школи № 19 просвітницьку значимість творів Василя Бабія, розповіла про його цікаву творчу зустріч з учнями школи. Цю думку підтвердила й вчителька ліцею № 25 Любовлушко, яка практикує різні педагогічні методики, щоб зацікавити учнів до читання. Членкиня Національної спілки письменників України Леся Геник окреслила проблеми і перспективи зацікавлення молоді читанням та станом сучасного книговидання. Привітала Василя Бабія з присудженням йому літературної премії імені Романа Федоріва. Члени НСПУ Іван Гаврилович і Василь Загороднюк говорячи про творчість Василя Бабія, присвятили йому свої поезії.

А знайомство присутніх зі збіркою «Сухе вино літа» викликало емоційне пожвавлення, адже ліричні та жартівливі віршовані рядки, тим більше, в авторському виконанні принесли усмішки і гарний настрій присутнім.

Щорічно, згідно з рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я та Генеральної Асамблеї ООН, прийнятими в 1988 році, 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цей день започатковано з метою підвищення обізнаності про епідемію СНІДу, викликаної поширенням ВІЛ-інфекції, а також, як день пам’яті жертв цього захворювання. Боротьба зі СНІДом залишається актуальною під час війни та навіть може стати ще більш складною через умови конфлікту. Під час воєнних дій руйнуються медичні інфраструктури, відчувається брак медичного персоналу та ускладняється доступ до ліків. Це створює додаткові виклики у лікуванні та профілактиці СНІДу. З метою ознайомлення населення з поняттями «СНІД» і «ВІЛ», 27 листопада 2025 року працівниками у читального залу ЦБ (вул. Пилипа Орлика,5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася бесіда-застереження «СНІД: подумай про майбутнє». Розповідь бібліотекарів підкреслювали кадри відео-презентації: «ВІЛ. СНІД. Правда, яка рятує життя».

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це день, коли ми говоримо вголос про те, про що мовчати не можна. Сучасна терапія дозволяє жити повноцінно, створювати сім’ю, працювати, мріяти. Найнебезпечнішим залишається не вірус, а страх, міфи і стигма. Люди, які живуть з ВІЛ, потребують не осуду, а розуміння й рівного ставлення. А ще в цей день ми згадуємо тих, кого втратили, і робимо все, аби таких втрат більше не було. Будьмо свідомими, бережімо себе та інших. Об’єднані зусилля – це ключ до подолання епідемії та збереження життя.