«Розвиднялось. На небі тремтіли ще досвітні зорі, коли зимовий ранок засівав уже над землею, як перлами, срібним снігом… А крила його… Ех, ви не бачили його крил?! Білі-білі і горять червоними хрестиками, а над селами, коли летить ранок, зорі губить. Упаде зоря на село – молодість сниться, сон розвіває… Ой у неї очі – василечки сині, А уста в неї уста…» – писав Григорій Косинка.

29 листопада виповнюється 125 років від дня народження Григорія Косинки (1899-1934), українського письменника, критика, перекладача, новеліста. Справжнє прізвище його – Стрілець. Козак Дніпровської повстанської дивізії, жертва сталінських репресій. Перекладач доби «Розстріляного відродження» У 1920-1922 роках здобуває освіту в Київському інституті народної освіти (нині КНУ ім. Т. Шевченка). Григорій Косинка починав писати з віршів. У газеті «Боротьба» з’явився 4 травня 1919 року перший його художній твір – невеликий автобіографічний етюд «На буряки», підписаний «Косинка» Цей псевдонім Григорій Стрілець взяв за назвою скромних польових квітів – червоних косинців. Сам Косинка казав про це так: «Квітка ця мало відома, а вона така ніжна й красива, скромна і разом тим велична. Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хороше». Твори Григорія Косинки – це проникливі зразки малої прози, яка до болю точно змальовує навколишню дійсність. Його збірки такі як : «В житах», «Політика» та ін.  Не приймав підлості, був дуже відомим. Ім’я його безсмертне, позаду залишилась  ціла епоха Стрільця. Трагічно склалась його доля. Григорій Косинка  був у пошуках втраченої гармонії.

ЧИТАЙТЕ ТВОРИ ГРИГОРІЯ КОСИНКИ, ЧЕРПАЙТЕ НАТХНЕННЯ, ПОРАДИ, ВІДЧУВАЙТЕ, ПОРИНАЙТЕ ТА НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ…

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці…
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці.
Заплачте, затужіть, заголосіть,
Померлі люди стогнуть з тої днини
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас, бо ми колись жили,
Зроніть сльозу – і хай не гасне свічка,
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно…

ТЕЛЕБАЧЕННЯ – ЦЕ СВІТ, ЦЕ ОКО В ПРОСТІР!

  Завдяки телебаченню ми щодня дізнаємося про різні події з життя нашого міста, країни, світу. Праця телевізійників допомагає людям відчути причетність до процесів сучасності, відкриваючи широкі можливості для людських контактів і спілкування. Всесвітній день телебачення Міжнародний день, що відзначається на пропозицію Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй щорічно, 21 листопада, починаючи з 1997 року.  Воно стало невід’ємною частиною нашого повсякденного життя, інформацією та вікном у світ. Телебачення, яким ми його знаємо сьогодні, виникло не за одну ніч. Ідея передачі рухомих зображень по повітрю зачаровувала винахідників протягом багатьох років і зачаровує і досі – це  чудова штука,  демократія, сучасна форма. Сьогодні в житті держави і в житті кожної людини роль електронних засобів масової інформації  стрімко росте. Розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій, і телебачення – невід’ємна складова нашого часу. Без них неможливий суспільний прогрес, економічне зростання, просування до європейських і світових стандартів розвитку суспільства. Сьогодні, під час війни, роль телебачення,  набула нового значення. Фахівці цієї галузі стали голосом правди, який лунає далеко за межі нашої країни. Їхні матеріали не лише інформують, а й об’єднують. Телебачення має допомагати жити під час війни його дивляться в окупації. Це свято об’єднує людей різних професій: журналістів, редакторів, видавців, режисерів, операторів – всіх тих, хто відповідально  ставиться до обраної справи – висвітлення подій . Вітаємо всіх зі святом всіх дотичних до цієї благородної професії. Бажаємо вам натхнення і процвітання, гарного настрою сьогодні та завжди! Нехай всі ваші сміливі плани будуть реалізовані! Радуйте глядачів і слухачів своїми знахідками та досягненнями, залишайтеся завжди цікавими, не втрачайте своєї індивідуальності! Міцного здоров’я, миру, спокою нам усім  та благополуччя вам і вашим сім’ям!

Мамо, не плач, я повернусь весною, 
У шибку пташинкою вдарюсь твою. 
Прийду на світанні в садок із росою, 
А, може, дощем на поріг упаду.

  20 листопада, відзначається Всесвітній день дитини. Свято проголошене Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 1954 році. Щороку воно святкується 20 листопада як день світового братерства і взаєморозуміння дітей. Всесвітній день дитини покликаний нагадати про крихкість дитинства і дітей, про те, наскільки вони цінні для нас. Цього дня в усіх країнах зазвичай проводяться заходи, присвячені дітям. Звісно ж, сьогодні лунають привітання для всіх дітлахів, а також їхніх батьків. Вітаємо дітей всієї планети, цікавих читайликів. Нехай щасливими будуть ясні дитячі очі, нехай вони завжди світяться радістю, здоровою цікавістю і щирим подивом. Нехай дитяча енергія і бажання все встигнути заряджає всіх на світі. Нехай кожен малюк на землі буде захищений і любимий батьками. Щедрими талантами нас обдаровує Небесна Сила. Кожні вісім хвилин народжується Нове Життя – Немовля, а це значить, особистість – Душа, тіло, розум, почуття, здібності, таланти і здатність любити. Народжуються нові Митці.