З прийдешнім Різдвом Христовим! З прийдешнім Новим 2026 роком вітаємо всіх наших читачів!
Нехай кожен день нового року буде яскравим, радісним, успішним! Нехай рік Вогняного Коня принесе неймовірну енергію, сміливість у здійсненні мрій, силу, натхнення та впевнені кроки вперед! Мчить упевнено до знань, нових відкриттів і перемоги! Центральна бібліотека для дітей підготувала для вас, наші читачі, багато цікавих різдвяно-новорічних імпрез, ігор, майстер-класів, святкових локацій, фото зон. Всі ці події зроблять ваші зимові дні по-справжньому теплими та сповненими радості! Центральна бібліотека для дітей чекає на вас!
Створюємо різдвяний настрій читанням милих, добрих казок про зиму, святвечір, про українські звичаї та традиції, про добро, яке в ці передсвяткові та святкові дні робиться у сто крат більше, знищуючи зло! І сьогоднішня майстерка – не виключення! В гості до центральної бібліотеки для дітей (вул. Степана Бандери, 8) централізованої бібліотечної системи департаменту культури Івано-Франківської міської ради запросили казкарку Віталію Савченко зі своєю казкою «Різдвяний пряник» та майстеркою «Дарунок для душі і від душі» та учнів школи “Крила”. Як і всі казки на світі, казка Віталії Савченко «Різдвяний пряник» про вічне протиборство світла й темряви, і, як годиться у казках, закінчується вона перемогою добра над злом. Але казкарка заставила понервувати слухачів, адже злий чаклун, що вкрав Різдво, був напрочуд підступним та жорстоким. Та ще й читала авторка так, що то страх лоскотав, то сміх переймав!
«Ой, хто, хто Миколая любить, Ой, хто, хто Миколаю служить» – виринає з пам’яті мелодія української народної пісні, звучить у серцях і малих, і великих. Всі чекають Миколая!
4 грудня, у переддень свята Миколая, юні читачі бібліотек міста зібралися на щорічний літературний конкурс «Розкажу Миколаю, про що я читаю». Цей конкурс – подвійне свято для дітей-конкурсантів. Всі в очікуванні чарівної ночі, тому заздалегідь вивчили вірші і готові до виступів.
Відчиняємо двері бібліотеки-філії по роботі з дітьми і потрапляємо у біле царство сніжинок! Бібліотечна атмосфера огортає, заворожує і захоплює у вир свята, радості і снігової заметілі!
«Давно то було. Так давно, що і степи вже забули, заростили рани, заколосилися новими хлібами. Тільки тіні інколи зринають, зітхаючи. Тільки маки цвітуть, рясно напоєні кров’ю, та вітер приносить з собою ті давні забуті оповіді», сумує скорботою у полях…
Сьогодні, 24 листопада о 16.00 центральна бібліотека для дітей (вул. Степана Бандери,8) централізованої бібліотечної системи департаменту культури Івано-Франківської міської ради провела для дітей екскурсію у просторі і часі, розкриваючи історичну правду про голодомор в Україні «І свічка плакала вскорботі».
Учні 5-х класів поступово відкривають сторінки далекого минулого, дізнаються історичну українську правду, яку довгий час приховували від нас і навіть говорити про це було заборонено. Але не знаючи минулого, ми не можемо обрати вірний шлях у майбутньому. Тож і доводиться відкривати та щоразу зазирати у ті жахливі сторінки такого ще недалекого минулого.
Діти слухали уривки з оповідань «Перекличка» К. Гулака, «ГолодоМор» Н. Клевцової. Знайомилися з книгою Ю. Смаль та Ю. Ганик «П’ять колосків».
Такі твори треба читати. Їх неможливо переповісти. Енергетика болю, що міститься в них, є тими цілющими ліками, які виліковують душі від байдужості, безпам’ятства і забуття. Вони – цілющі ліки слів.
Учасники заходу переглянули мультфільм про Голодомор. Ця мальована історія – монолог-розповідь бабусі. Вона вижила і оповідає свої спогади про Голодомор 1932-1933 рр. Це сумна й моторошна сповідь очима дитини.
Читачі висловлювали свій емоційний відгук після почутих уривків та долучилися до створення «Панно пам’яті».
Сьогоднішнім юнакам та юнкам належить далі нести ці знання крізь віки. Аби ми не загубилися на такій великій планеті Земля, аби могли протистояти нищенню нашої нації, природи та культури.
«Радість — всесвіту пружина, Радість — творчості душа, Дивна космосу машина Нею живиться й душа»
Ода “До радості” Ф. Шиллера у перекладі М. Лукаша
Роман «Полліанна» належить до книг, що можуть змінити не тільки нас самих, але й наше ставлення до навколишнього світу. Ця книга обійшла половину земної кулі і навчила людей різних країн «грати в радість», вселила віру у свої сили і змусила замислитися над тим, як ставитися до себе, до труднощів у житті, до людей, які тебе оточують.
Книга «Полліанна» сьогодні у нас в об’єктиві! Центральна бібліотека для дітей (вул. Степана Бандери, 8) централізованої бібліотечної системи департаменту культури Івано-Франківської міської ради запрошувала читачів до знайомства, обговорення з книгою “Полліанна” та до гри у “Радість”. Адже Полліанна – приклад толерантності, добра та радості!
Радість – це одна з першопочаткових емоцій, вираз великого щастя.
Полліанна має надзвичайний дар – жити «своєю грою в радість». Добротою, щирістю думок вона змінює життя всіх навколо себе, навчивши багатьох людей простого шляху до щастя – « завжди радіти». Полліанна – це сонце, добро, радість, оптимізм, усмішка. Вона намагається радіти навіть за неприємних ситуацій.
Відвідувачі бібліотеки поділилися своїми враженнями про роман, розповідали про героїню та чим вона їм сподобалася, які риси характеру вони хотіли б перейняти. І хлопчики, і дівчата із задоволенням долучилися до « Гри у радість». Гра у радість – це коли в будь-якій ситуації треба знайти щось таке, з чого можна порадіти.
Відвідувачам цікаво було створити й «Намисто Полліанни»: треба було, розповівши свою позитивну історію, взяти намистинку та нанизати її на нитку. Спільними зусиллями учасники гри зробили «Намисто радості – сяюче намисто».
