Бібліотечне культкафе «Під палітуркою»

  Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

   Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.
12 вересня 1875 року на Київщині народився Олександр Кошиць – видатний український диригент, композитор і хоровий діяч, ім’я якого відоме далеко за межами України і завдяки якому світ почув справжню душу України.

Його батько був священником, тож з дитинства Олександра оточували церковний спів та музика. Здобувши освіту в Київській духовній академії та Музично-драматичній школі Миколи Лисенка, Кошиць поєднав глибокі знання з тонким відчуттям народної пісні. Його життя стало прикладом того, як мистецтво може прокладати шлях від серця до серця в різних куточках світу.

Найвідомішим етапом його діяльності стало керівництво Українською республіканською капелою, створеною за дорученням Симона Петлюри. З 1919 року колектив вирушив у світове турне, щоб донести красу української музики до Європи та Америки. Саме завдяки Кошицю світ почув “Щедрика” Миколи Леонтовича, який згодом перетворився на всесвітньо відомий “Carol of the Bells”. Критики в Лондоні, Парижі, Нью-Йорку називали виступи українського хору “музичним одкровенням”. Концерти капели проходили з незмінним шаленим успіхом в країнах Європи, США, Мексиці, Кубі, Бразилії, Канаді. Кошиць не просто диригував — він ніс із собою Україну, її пісенну традицію та
культуру.

Митець залишив по собі не лише спогади про яскраві гастролі, а й величезну кількість обробок українських народних пісень. Його творча спадщина стала важливим фундаментом для подальшого розвитку українського хорового мистецтва.
Кошиць також був справжнім “культурним послом” — навіть далеко від батьківщини він завжди наголошував, що представляє саме Україну. Його музика стала мостом між народами та залишила слід у серцях мільйонів.