День Соборності України.

Історія українського народу — це історія боротьби за волю і право мати власну державу на своїй землі. Упродовж століть наші предки виборювали незалежність, не шкодуючи ні здоров’я, ні власного життя. Особливо гостро ця боротьба проявилася у ХХ столітті. Під час Першої світової війни українці отримали шанс на свободу. На Наддніпрянщині постала Українська Народна Республіка зі столицею в Києві, а княже місто Львів стало столицею Західноукраїнської Народної Республіки.

22 січня 1919 року ці дві українські держави об’єдналися. Було проголошено Акт Злуки — історичний документ, що задекларував об’єднання українських земель в єдину незалежну державу та засвідчив прагнення українців жити в одній, неподільній Україні. На початку ХХ століття український народ був розділений між російською та Австро-Угорською імперіями. В умовах війни, коли на Україну нападали з усіх боків, стало очевидно: лише єдність дає силу. Саме тому Акт Злуки став не випадковістю, а логічним завершенням тривалого об’єднавчого руху, що розгортався на українських землях ще з середини ХІХ століття. Поняття соборності означає єдність у межах однієї держави: єдність мовну, культурну, духовну, єдність традицій і звичаїв. Проголошення Соборності УНР і ЗУНР стало початком новітнього українського державотворення. Шлях України до незалежності був і залишається важким. Багато крові пролито борцями за свободу — і в минулому, і в наші дні. Сьогодні Україна знову виборює свою незалежність ціною життів найкращих своїх синів і дочок.

Ми пам’ятаємо.

Ми єднаємося.

Ми тримаємося.

Бо соборність — це не лише подія в історії, а щоденний вибір бути разом.