30 Жовтня 2025
Презентація поетичної збірки Володимира Красуліна.
30 жовтня 2025 року осіннє місто Івано-Франківськ дихало особливою тишею.
Легкий жовтневий падолист торкався бруківки, немовби писав свій власний вірш у такт подіям дня.
О 15:00 год. у читальному залі Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, на вулиці Пилипа Орлика, 5, в рамках Проєкту «Літературний простір Івано-Франківська: Читаємо своїх» розпочиналася зустріч із Володимиром Красуліним.
Тут зібралися люди, яким небайдужі слово, пам’ять і душа.
Презентація книги мала промовисту назву — «Від душі до душі».
Це назва не випадкова, бо кожен рядок, кожна сторінка в ній — насамперед молитва серця.На столі біля вікна лежали примірники книги, прикрашені осіннім листям — як нагадування, що час минає, а слово залишається.
Бібліотекарі Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради створили особливу атмосферу тепла й очікування.
Володимир Красулін — людина непростої долі, інженер-будівельник, який прийшов до поезії не з юнацьких марень, а зі зрілості серця. Він усміхався тихою, вдумливою усмішкою, немов і досі дивувався тому, що сьогодні тут — головний герой. Його путь — це історія людини, яка знає працю рук, силу віри і глибину людського почуття. У своєму слові він згадав дитинство у Львові, роки в інтернаті, військову службу і роботу.
«Я почав писати не з талану, а з потреби душі», — тихо промовив він.
І ці слова поклали невидиму основу зустрічі. Автор розповідав, як довго не наважувався надрукувати свої вірші. Як боявся, що не почують, не зрозуміють, що не має професійного права називатися поетом. Але життя інколи дивує нас більше, ніж ми здатні вигадати.
«Я не поет, я просто людина, яка говорить із Богом і людьми мовою серця», — додав він.
У залі хтось стиха зітхнув, хтось посміхнувся, а хтось непомітно витер очі, бо такі слова не можна слухати байдуже. Його поезія — про любов і кохання, про віру і пам’ять, про ніжність і мужність людини, що не втратила світла.
Він читав про той тонкий трепет, який відчуває серце, коли любить, і коли прощає. Про те, що кохання — не примха, а Божа благодать, яка веде людину крізь життєві бурі. І що навіть найбільша сила починається з тихої віри. Тільки той, хто любить, здатний творити. І його життєвий шлях — доказ того, що талант може з’явитися тоді, коли серце дозріло для нього.
Атмосфера зустрічі була світлою й доброзичливою, як теплий плед у холодний осінній день. Кожна репліка, кожне запитання наповнювали простір довірою. Говорили про долю, творчість, віру, про те, що слово може лікувати і підтримувати.
Бо література — це не просто рядки. Це міст між людськими серцями. І цього дня між усіма у залі простягнувся саме такий міст.
Наприкінці презентації книги «Від душі до душі» у читальному залі відчувався тихий трепет.
Інколи достатньо однієї зустрічі, щоб згадати:найдорожчі скарби — у простих словах, сказаних від душі до душі.
