Заочна віртуальна зустріч з письменницею «Оксана Забужко: Я вбираю в слова те, що витає в повітрі” 

«Оксана Забужко стала світлим променем
у нашому письменстві, повязавши різні покоління,
різних митців різних культур»
Євген Сверстюк

19 вересня 2020 року святкує свій ювілей – 60 – річчя, одна зі знаних у світі україномовних письменниць, авторка численних культурологічних статей та есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці – Оксана Забужко (1960) – українська поетеса, письменниця, публіцистка, перекладачка, філософиня.

Саме вона, публічна інтелектуалка, Оксана Забужко і стала героїнею заочної віртуальної зустрічі «Оксана Забужко: Я вбираю в слова те, що витає в повітрі”, яку пропонують онлайн-користувачам бібліотеки працівники абонементу ЦБ (вул. Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради.

Бібліотекар: – Оксана Забужко одна з ключових і найбільш відомих особистостей у сучасній українській літературі. На початку 80-х рр. минулого століття Ви зі своїми художніми творами, літературними розвідками, есе посіли почесне місце першої леді української жіночої прози і тримаєтесь на ньому до сьогодні. Всі ваші книги в тій чи іншій мірі зачіпають важливі соціально-політичні питання країни в цілому і життя кожного конкретного індивідума конкретно…

То хто ж вона – Оксана Забужко?

Бібліотекар: Ви належите до того покоління українських письменників, яке за своєю біографічною метрикою, від дитинства – отроцтва і далі, хронометроване катастрофами нашого народу, нашої країни..

Оксана Забужко:  “Народилася 19 вересня 1960 року у Луцьку, де й пройшло раннє дитинство. З родинних переказів знаю, що правдиве родове прізвище було не “Забужко”, а “Забузькі” – з тих самих Забузьких, один з яких, за Хмельницького “польовий начальник”, 1649 року перейшов на польський бік і навіть дістав на короткий час булаву… а у XVIII ст. котрийсь мій, уже прямий, предок був поставлений перед судом за чаклунство…” “…Луцьке дитинство тривало до восьмого року життя, коли батьки, переслідувані місцевим КДБ, знайшли змогу переїхати до Києва й започаткувати новий життєвий старт. Вони були обоє філологи-україністи, науковці, але їхні дисертації, рекомендовані до захисту, так і зотліли в шухляді письмового столу, наочним утіленням двох нереалізованих життів у полоні насильницьких обставин”. (твір “Автобіографія”)

Бібліотекар: Ви почали писати вірші з того ж таки п’ятирічного “дописемного” віку. Друкуватися в літературній періодиці почали з 1972 р. (вірші).та виключно літераторством ваш трудовий досвід Забужко не обмежується. В 1986-1988 рр. викладаєте естетику та історію культури в Київській консерваторії ім.Чайковського. З 1988 р. – співробітник Інституту філософії Академії Наук України. Довгий час Ви  працювали викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. 1990 року – Ви учасниця революції на граніті 1990 року.
В 1992 викладаєте україністику в університеті Пенн-Стейт як запрошений письменник. В 1994  отримали стипендію Фонду Фулбрайта і викладали в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах.

Оксана Забужко:   Був період «автостопу» – 1990–1994-й роки мандрів і відкриття зблизька тих світів, що лишалися суто «книжними». Поетична збірка стала підсумком чотирьох років заокеанського перебування. Наприкінці 1994 року вийшла книжка «Автостоп». Цілий рік я провела в США на стипендії Фулбрайт, одночасно працювала над скандальним романом «Польові дослідження з українського сексу», що уклався восени 1994 року в Пітсбургу.

Бібліотекар: Роман “Польові дослідження з українського сексу” – один з найпомітніших творів української літератури останнього десятиліття. Цей твір – своєрідний щоденник особистого життя головної героїні – талановитої  української письменниці, яка була змушена виїхати за кордон через занадто вже сильний контраст між внутрішнім світом та реаліями життя на Батьківщині.

Оксана Забужко: кожен серйозний письменник рано чи пізно виходить на рівень «особистих порахунків» зі своєю країною.

Бібліотекар: Ваші твори (лірика,оповідання, есе, повісті, романи) вже встигли завоювати любов читачів і визнання критики в Україні та за кордоном.

Оксана Забужко:  У своїй літературній діяльності дотримуюсь такого принципу: “Перша і головна заповідь письменника: Не збреши. Здавалося б, просто. Та сама вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією – як у альпініста або водолаза”.

Бібліотекар: Вся ваша творчість  – поетична, прозова й публіцистична – становить своєрідну спробу філософського заглиблення в основи людського буття, виявляючись на всіх його рівнях: самопізнання, осягнення природи іншого, світового космічного і міфологічного творення. Це своєрідна спроба філософського осягнення людської екзистенції. У вашій прозі відчувається специфічна жіноча стомленість від інтелектуального світу, сприйнятого саме інтелектуально, а не інтуїтивно. Вам притаманні глибокі філософські роздуми не тільки над жіночими, а й над загальнолюдськими проблемами, а також поетичне відтворення чудової української природи, зв’язок із народними традиціями, повір’ями, звичаями.

Оксана Забужко:  Мова – будь-яка – то таки найбільша любов мого життя і тільки-бо мова спроможна поєднати музику і міф – дві речі, без яких світ був би просто непридатним до проживання. …Я пишу насамперед для того, щоб отримати успіх собі, бути самій задоволеною результатом, а це ой як нелегко, бо в мене до себе вимоги гіпервисокі».

Оксана Забужко – одна з небагатьох українських письменників, які живуть на гонорари від написаних книг. Вона – член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко О. в число учасників рейтингу ТОП-100 “Найбільш впливових людей в Україні”, до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів Кореспондента № 1.
Хоча, значна частка доходу – все ж таки від книг, виданих за кордоном, адже твори Оксани Забужко здобули міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її твори перекладалися 20 мовами світу.

Переклади іноземними мовами:
«Польові дослідження з українського сексу» – Росія (1998, 2001,2002, 2008), Угорщина (1999), Чехія (2001, 2002), Польща (2003,2008), Болгарія (2005), Німеччина (2006, 2008), Швеція (2006), Італія (2008), Румунія (2008), Туреччина (Istanbul: Epsilon,2011.)
У перекладі англійською мовою:
«Польові дослідження з українського сексу».«Казка про калинову сопілку» – Іран (2006);
«Сестро, сестро» – Чехія (2006), Польща (2007)
«Музей покинутих секретів» – чеською (KNIHA ZLIN, 2011),«Музей покинутих секретів» – польською (Warszawa: W.A.B.,2012)

В 1997році  вірші  Оксани Забужко удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США).
Серед інших її літературних нагород – премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.

Отож, закінчуючи, хочу подякувати нашій заочній гості Оксані Забужко, за те, що вона одна з-поміж тих, хто заклали підвалини сучасної української літератури. Водночас, саме вона заговорила про жінку та її досвід цілковито по-новому. Можна без перебільшення сказати, що саме завдяки поетичній та прозовій творчості Оксани Забужко сформувався новий тип українського жіночого мовлення в літературі, а відповідно – й нове ставлення до жіночого письма.
Скільки хто не писав би про Оксану Забужко, постать цієї української письменниці не перестає бути цікавою і неординарною. Її наукові розвідки вражають авторською пошуковістю і глибиною думки. Вона вважає, що без культури читання немає культури мислення. Голос Забужко завжди чується в її творах – чи то у віршах, чи то у прозі, чи у невеличкому роздумі-есеї. Він – голос – найголовніше для будь-якої людини, чия діяльність, ба, більше – життя – пов’язане зі словом. Голос, мова Забужко завжди пристрасна, завжди емоційна, «високовольтна» – про що б не говорила-писала письменниця, від низького до високого, від інтимного піанісимо до соціального фортисимо – ви відчуваєте цей високовольтний струм думки. А ще вона гранично ясна й чітка у формулюваннях, у висловлюваннях, в окресленні власної позиції. Пристрасна, палка, але не істерична (на відміну від декого з її опонентів чи просто заздрісників), стійка й переконана, але не фанатична. Забужко – це Ім’я, її твори особливо цікаві нам, сучасникам, тому що відбивають сьогодення, наше життя, світосприйняття.

А ще більше дізнатись про Оксану Забужко ви зможете ознайомившись  з  інформ-досьє “Психологізм… Епатажність… Феєричність творчості Оксани Забужко” , підготовленим, до цієї заочної зустрічі, бібліотекарями абонементу ЦБ, в якому знайдете  коментарі до найвідоміших книг авторки, та рекомендовану літературу. Бо яка ж зустріч (хоч і віртуальна, хоч і заочна) без рекомендації книг.

Відповідальна за підготовку заочної віртуальної зустрічі з Оксаною  Забужко – завідувачка відділом обслуговування ЦМБ Кирста О.М.