Літературна панорама ”Крізь терни Гетсиманського саду”

02.10.2021 року о 14:00 працівники абонементу ЦБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели літературну панораму ”Крізь терни Гетсиманського саду” (02.10 – 115 років від дня народження Івана Багряного).

02.10.1906 року в місті Охтирка на Сумщині народився Іван Багряний (справжнє ім’я Іван Павлович Лозов’ягін) – поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. У молоді роки вчителював (викладав малювання), обіймав низку посад в різних організаціях, працював на шахтах Донбасу. Писав вірші, здійснив поїздку Україною. Деякий час навчався в Київському художньому інституті, який не закінчив через фінансову скруту та політичну неблагонадійність.

Входив до опозиційного літературного об’єднання «МАРС» («Майстерня революційного слова»), його твори нещадно критикувалися за принципову українську позицію. Віршована поема «Ave Maria» (1929) була заборонена цензурою, а історичний роман у віршах «Скелька» (1930) спричинив звинувачення «в проведенні контрреволюційної агітації». 16 квітня 1932 року заарештований. Провів 11 місяців в одиночній камері внутрішньої тюрми ГПУ, засуджений на 3 роки заслання на далекий Схід, звідки намагався втекти, але був спійманий. За спробу втечі отримав новий термін (ще 3 роки).

Після повернення, 16 червня 1938 року заарештований вдруге, але цього разу за «участь у націоналістичній контрреволюційній організації». Обвинувальний вирок не підписав і після 2-х років в’язниці (83 дні провів у камері смертників), а восени 1940 року через брак доказів був випущений на волю. Пережите описав у автобіографічному романі «Сад Гетсиманський» (1950) – творі, що на два десятиліття випередив знаменитий «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександра Солженіцина.

Під час німецько-радянської війни переїхав у Галичину, приєднується до українського підпілля. Працював у референтурі пропаганди, брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради, розробляв програмові документи. Написав романи «Тигролови» («Звіролови»), «Люба», поему «Гуляй-Поле».

В 1945 році емігрував до Німеччини. Його памфлет «Чому я не хочу вертатися до СРСР?» (1946) набув великого розголосу і став одним із тих документів, що змінили на Заході ставлення до проблеми «переміщених осіб». Редагував газету «Українські вісті», заснував Українську революційно-демократичну партію (1948), був головою виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР. Виступав за консолідацію українського патріотичного руху.

Помер 25 серпня 1963 року в Новому Ульмі (Німеччина). Незадовго перед тим висувався на Нобелівську премію з літератури.

Відповідальні: працівники абонементу ЦБ.

Поділіться цим записом в:
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Top