“Народе мій, до тебе я ще верну”

Нехай Дніпра уроча течія

бодай у сні у маячні струмує,

і я гукну. І край мене почує.

Верни до мене, пам’яте моя…

Василь Стус

Василь Стус – поет, людина, правозахисник. Як особистість В. Стус свідомо обрав свій життєвий шлях, упевнено торував його без нарікань і гніву. Він жив, творив і загинув, щоб український народ мав те, на що заслуговує — Свободу, Незалежність, Право на рідну мову, Історичну пам’ять, Самобутню культуру. Як письменник і громадянин він належить до духовних лідерів Нації, актуальність яких із плином часу не зменшується, а набуває все більшої ваги, бо сьогодні він єднає два віддалені регіони — Поділля й Донеччину, ніби стверджуючи своєю долею ідею соборності України. Василь Стус — людина рідкісної моральної чистоти, чуйний син, надійний чоловік, дбайливий батько.

Народився 6 січня 1938 р. в хліборобській родині в с. Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи навчався в Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У 1959 р. у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961 р. викладає українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі. У 1963 р. вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді. За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» виключили з аспірантури. Відтоді не надрукували жодного рядка. У 1965 р. одружився з Валентиною Попелюх, та народився син Дмитро. У 1970 р. на похороні Алли Горської звинуватив владу у її вбивстві. У Брюсселі виходить його перша книжка «Зимові дерева». У 1972 р. разом з іншими укр. поетам  його було заарештовано й засуджено. Приводом до першого арешту Василя Стуса була збірка його поезій «Зимові дерева», видана в Брюсселі, і стаття про трагедію Павла Тичини «Феномен доби» як символ трагедії української культури 1930-х років. Справжньою причиною загального погрому 1972 р. було постійне намагання влади винищувати найменші паростки незалежної думки в національній культурі України. Арештовували фактично незалежних діячів літератури і мистецтва, свідому частину української інтелігенції.

 Ув’язнення відбував у Мордовії. Після завершення основного терміну відправили у заслання. Після повернення відмовився від радянського громадянства. У 1979 р. повертається та працює у Києві. У 1980 р. знову був засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 28 серпня 1985 р. його відправили у карцер, де він оголосив голодування. Стус помер у концтаборі в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в холодному карцері 36-ї зони на Уралі. 17 листопада 1989 року прах Василя Стуса з великими труднощами і багатьма перешкодами було перевезено до Києва і перепоховано на Байковому кладовищі.

У літературному процесі шістдесятників В. Стус виступав водночас як талановитий поет і уважний наставник молодших авторів. Він дбав, щоб молодим талантам не перешкоджали реалізуватися. Виступав у Спілці письменників, звертався до преси, писав про творчість В. Голобородька, М.Воробйова, В. Кордуна та інших авторів.Василь Стус працював багато і плідно, навіть у неймовірно складних обставинах. Поет по-особливому любив слово, відчував його смак, невтомно шліфував, щоб передати заповітне.

 При цьому обсяг конфіскованих у нього під час обшуку в 1972 році літературних творів вражає: «Конфіскували рукописи всіх моїх віршів, рукописні поетичні збірки „Зимові дерева“ і „Веселий цвинтар“, незакінчені повісті, варіанти нарисів декількох інших оповідань і повістей…”

Поет жив Україною, марив нею на чужині. Ця всепоглинаюча любов була смислом його життя і відчувалася в кожній поетичній збірці. Чи поет писав про дружину і сина, про себе і свою самоту та німоту, про дроти Мордовії чи сопки Колими, життя чи смерть — завжди і скрізь названа або не названа відчувалася Батьківщина.

Василь Стус зміг піднятися над часом, над сірою мрякою буднів. Він ніс даровану йому іскру Божу з гідністю, не згинаючись і не обминаючи перешкод…

Господи, гніву пречистого

благаю — не май за зле.

Спасибі за те, що мале

людське життя, хоч надією

довжу його в віки.

Думою тугу розвіюю,

щоб був як завжди такий,

яким мене мати вродила

і благословила в світи…

3 вересня 2020 р. о 14.00 у читальному залі ЦБ МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради (вул. Пилипа Орлика, 5) була презентована онлайн-користувачам виставка-посвята письменникові “Народе мій, до тебе я ще верну”, присвячена 35-річчю від дня смерті Василя Стуса. Бібліотекарі пропонують увазі користувачів художні твори,  літературно-критичні розвідки та статті, опубліковані у періодичних виданнях. Серед розмаїття представлених матеріалів радимо нашим онлайн-користувачам ознайомитися із збіркою Василя Стуса “Вибрані твори” із серії “Шістдесятники”, яка вийшла друком у київському видавництві “Смолоскип” 2012 року. Видання дозволяє скласти повне уявлення про головні етапи творчої еволюції поета та сповна насолодитися  високою поезією. Своєрідним відкриттям для книголюбів стане книга Василя Стуса “Небо. Кручі. Провалля. Вода”, що з’явилася у харківському видавництві “Глобус”. Це розлогий збірник віршів, перекладів, статей і листів, які є найважливішими для художнього світогляду В. Стуса. Тож читайте, насолоджуйтесь, збагачуйтеся!

Творчість Василя Стуса вивчається, досліджується, привертає увагу науковців, учнівської та студентської молоді, широкого загалу поціновувачів його самобутнього таланту. На тлі складних викликів сьогодення слово В. Стуса залишається актуальним і справедливо пошанованим.