Поетична скарбничка творчості ювілярки «Карпатська горлиця»

Всі ми знаємо чудові дитячі вірші Марійки Підгірянки «Скочив зайчик у тернину і роздер кожушину» або «Скочив котик, сів на плотик, миє ротик і животик…». І таких рядків в улюбленої дітлахами галичанки – сотні. Вона писала їх ледь не щодня, римувала просто в розмові з учнями, від душі, і зовсім не гналася за літературною славою. Марійка Підгірянка присвятила дітям усе життя: і своїм чотирьом, і тисячам своїх школяриків. Писала легкі, веселі, добрі, повчальні вірші, і мало хто з читачів здогадувався, що в її житті не все так безтурботно…

29 березня 2026 року бібліотекарі бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради до 145-річчя від дня народження Марійки Підгірянки  для юних користувачів провели поетичну скарбничку творчості ювілярки ”Карпатська горлиця”. Бібліотекарка розповіла про життя і творчість письменниці. Присутні дізналися, що Підгірянка – це не справжнє прізвище Марійки, а творчий псевдонім. Вона народилася у 1881 році на Галичині. Наполовину українка – по мамі, наполовину німкеня – по татові, Омеляну Ленерту, який працював лісничим. Дідусь поетеси був священиком, і саме він навчив онуку писати, читати українською та кількома іноземними мовами: польською, німецькою, чеською, французькою, словацькою, грецькою, латинською і італійською.

Марійка закінчила лише 2 класи школи – у багатодітній родині (а в сім’ї було шестеро дітей) не мали змогу вивчити всіх. Тому майбутня поетеса займалася самоосвітою і у 19 років екстерном склала іспити до вчительської семінарії Львова. 

Писати вірші Марійка почала ще в 13 років, перша збірка поезій «Відгуки душі» вийшла у 1908, коли поетесі сповнилося 27. Втім, її вірші друкувалися здебільшого у місцевих журналах, хоча вона дуже багато і активно писала.

Наступна її збірка, чи не єдина за радянських часів, побачила світ в Ужгороді майже перед смертю поетеси – 1962 року. Широкого розголосу творчість поетеси набула аж у перші роки незалежності України, коли почали друкувати її книжки «Розповім вам казку, байку», «Гарний Мурко мій маленький», «Безкінечні казочки», «Зіллюся з серцем народу», «Краю мій, рідний», «Учись, маленький», «Три віночки», «Мелодії дитинства», «Мати-страдниця». Під час Першої світової війни Марійка Підгірянка потрапила у спеціальні табори для переселенців в Австрії. Про всі жахіття перебування там пізніше написала в поемі “Мати – страдниця”.

Марійка 40 років пропрацювала вчителем у школах Галичини, Прикарпаття і Закарпаття, зокрема, й на шкільних курсах для українських біженців шкільного віку. Власне, заради учнів вона й захопилася віршуванням ще дужче, щоб у віршованій формі діти могли краще запам’ятовувати букви та засвоювати арифметичні дії. Користувачі бібліотеки читали вірші Марійки Підгірянки та знайомилися з її книгами.