Вшановуємо пам’ять про трагічну подію, яка сталася 26 квітня 1986 року – аварію на Чорнобильській атомній електростанції. Ця катастрофа залишила невиліковні рани в серцях багатьох людей і мала надзвичайно великий вплив на навколишнє середовище та життя мільйонів людей. 

26 квітня ми вшановуємо пам’ять про загиблих героїв, які віддали свої життя, борючись з наслідками аварії, а також всіх, хто постраждав від цієї катастрофи. Нехай їхні жертви не будуть марними і нагадують про важливість безпеки в ядерній промисловості та необхідність пильності при використанні атомної енергії.

23.04.2026 р в  бібліотеці-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради  працівниками  була підготовлена та проведена година  пам’ять «Атомне століття раною болить». Підготували коротку історичну довідку про передумови та наслідки аварії.

Досі триває дискусія про причини техногенної катастрофи, про них можна почитати в офіційних документах та сайті ДСП «Чорнобильська АЕС». Але окремим злочином радянської влади було приховування правди від населення.

Українці першими відчули на собі наслідки радіаційного витоку. Однак замість того, щоб інформувати населення про небезпеку та вживати заходи для захисту, радянська влада намагалася приховати правду, адже визнавати проблему і брати на себе відповідальність їм було не вигідно. На тлі цього безжалісного рішення відбувся першотравневий парад. Тисячі людей, замість евакуації, медичної допомоги та чітких протокольних заходів безпеки — зібралися у центрі столиці (за 130 км від епіцентру аварії).

Офіційне попередження про небезпеку радіоактивного опромінення оприлюднили лише 5 травня, а поради про можливі методи захисту — аж 9 травня в газеті «Правда України».

Чорнобильська катастрофа стала попередженням усьому людству, наскільки крихким може бути наше майбутнє з неконтрольованою радіацією. Злочини, які робить рф зараз знову ставить світ на межу катастрофи, а людство перед загрозою знищення. В  день 40-ї річниці Чорнобильської катастрофи про це варто нагадати усім світовим лідерам.

До уваги учасників заходу представлено книжкову виставку «Чорнобиль: Трагедія. Подвиг. Пам’ять», присвячену   вшануванню учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Книги по даній темі можна  переглянути ще протягом тижня.

 Пам’ятаймо про Чорнобильську трагедію! Нехай такі трагедії ніколи не повторяться!

Гілочки тоненькі котики вербові
Всіх благословляє щоб були здорові
Щоб жили в любові і достаток мали
Щоб в молитві з Богом діточки зростали!
                                                                  М. Круль

  Остання неділя перед Великоднем Вербна. Невипадково з вербою в нашого народу пов’язано так багато. У ній дівоча туга і жіноча доля і туга всієї нашої багатостраждальної України. Традиційно у свято вербної неділі ми освячуємо гілочки верби в церкві а потім зберігаємо їх вдома протягом цілого року.

 Тож з цієї нагоди 4 квітня 2026р  працівники бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС провели майстер-клас «Вербові котики» щодо декорування гілочок верби. Кожен учасник заходу підходив творчо, з любов’ю і натхненням та перед Вербною неділею , оздоблюючи їх різноманітними прикрасами : травами сухоцвітами, які досить добре зберігаються в букеті.

 Приходять до нас Великодні свята! А за тиждень до Пасхи ми святкуємо одне з 12 найбільших свят  – Вербну неділю. Цього дня освячують вербові гілочки, а потім ними жартома «б’ють» друзів і рідних, примовляючи: не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень! Уже недалечко червоне яєчко. Про історію виникнення свята, традиції та звичаї цього дня, про те, як святкують в Україні Вербну неділю йшла мова на майстер-класі. Учасники майстер-класу не тільки прикрасили вербові гілочки а й поспілкувалися, набралися хороших емоцій. І вже зі своєю прикрашеною власноруч вербовою гілкою в очікуванні свята, йдуть до храму у Вербну неділю з батьками.

Аромат вербових гілочок, тепла привітна атмосфера, дух творчості і багата фантазія учасників – все це вилилося у неповторні вироби, наповнені весною, красою, добром.

Всі ми знаємо чудові дитячі вірші Марійки Підгірянки «Скочив зайчик у тернину і роздер кожушину» або «Скочив котик, сів на плотик, миє ротик і животик…». І таких рядків в улюбленої дітлахами галичанки – сотні. Вона писала їх ледь не щодня, римувала просто в розмові з учнями, від душі, і зовсім не гналася за літературною славою. Марійка Підгірянка присвятила дітям усе життя: і своїм чотирьом, і тисячам своїх школяриків. Писала легкі, веселі, добрі, повчальні вірші, і мало хто з читачів здогадувався, що в її житті не все так безтурботно…

29 березня 2026 року бібліотекарі бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради до 145-річчя від дня народження Марійки Підгірянки  для юних користувачів провели поетичну скарбничку творчості ювілярки ”Карпатська горлиця”. Бібліотекарка розповіла про життя і творчість письменниці. Присутні дізналися, що Підгірянка – це не справжнє прізвище Марійки, а творчий псевдонім. Вона народилася у 1881 році на Галичині. Наполовину українка – по мамі, наполовину німкеня – по татові, Омеляну Ленерту, який працював лісничим. Дідусь поетеси був священиком, і саме він навчив онуку писати, читати українською та кількома іноземними мовами: польською, німецькою, чеською, французькою, словацькою, грецькою, латинською і італійською.

Марійка закінчила лише 2 класи школи – у багатодітній родині (а в сім’ї було шестеро дітей) не мали змогу вивчити всіх. Тому майбутня поетеса займалася самоосвітою і у 19 років екстерном склала іспити до вчительської семінарії Львова. 

Писати вірші Марійка почала ще в 13 років, перша збірка поезій «Відгуки душі» вийшла у 1908, коли поетесі сповнилося 27. Втім, її вірші друкувалися здебільшого у місцевих журналах, хоча вона дуже багато і активно писала.

Наступна її збірка, чи не єдина за радянських часів, побачила світ в Ужгороді майже перед смертю поетеси – 1962 року. Широкого розголосу творчість поетеси набула аж у перші роки незалежності України, коли почали друкувати її книжки «Розповім вам казку, байку», «Гарний Мурко мій маленький», «Безкінечні казочки», «Зіллюся з серцем народу», «Краю мій, рідний», «Учись, маленький», «Три віночки», «Мелодії дитинства», «Мати-страдниця». Під час Першої світової війни Марійка Підгірянка потрапила у спеціальні табори для переселенців в Австрії. Про всі жахіття перебування там пізніше написала в поемі “Мати – страдниця”.

Марійка 40 років пропрацювала вчителем у школах Галичини, Прикарпаття і Закарпаття, зокрема, й на шкільних курсах для українських біженців шкільного віку. Власне, заради учнів вона й захопилася віршуванням ще дужче, щоб у віршованій формі діти могли краще запам’ятовувати букви та засвоювати арифметичні дії. Користувачі бібліотеки читали вірші Марійки Підгірянки та знайомилися з її книгами.

Книги допомагають виховувати у нас особистість, дають відповіді на тисячі запитань, дарують матеріал для роздумів, пропонують кращий інтелектуальний відпочинок і політ уяви. Людина, яка вміє і любить читати –  щаслива людина. Біля неї завжди багато розумних, добрих і вірних друзів. Книги зустрічають нас у ранньому дитинстві і ведуть усе життя. Завдяки книгам ми пізнаємо себе, мандруємо світом, вивчаємо історію предків, плануємо майбутнє.

В рамках Всеукраїнського тижня дитячого читання 24.03.2026р працівники бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради  організували і провели літературну подорож «Книга відкриває світ». Бібліотекарка зробила огляд нової, цікавої літератури, яка протягом року надійшла до бібліотеки. Познайомила дітей з авторами  та здійснила короткий екскурс по сторінках книг.

Захопливою була вікторина «З книгою ми дружимо», де діти відгадували персонажів улюблених героїв та уривки з книг. Малі книгомани ділилися враженнями від прочитаних книг, рекомендуючи друзям прочитати ту чи іншу книгу. З допомогою книги діти мали змогу побувати в далекому минулому, здійснити фантастичну мандрівку в майбутнє та стати свідками веселих, захопливих пригод теперішніх витівників. Отже, читайте і будьте розумними.

Вода – основа життя. І це дійсно так. Адже без неї абсолютно неможливе, немислиме життя. З давніх-давен наші пращури вшановували воду, поклонялися їй, вірили у її магічну силу, дбали про її чистоту. 

Вода – еліксир життя. Той самий еліксир, який марно шукали в своїх лабораторіях алхіміки, в пошуках якого борознили безкінечні простори мореплавці. Подарувавши людям воду, природа дала нам до рук величезне багатство. Найдивовижнішою речовиною у світі за хімічною будовою молекули, за своїми фізичними властивостями і за призначенням – є вода. Вона немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, проте, вона – саме життя, найбільше багатство у світі. 

Всесвітній день водних ресурсів проводиться щорічно 22 березня з метою зосередити увагу на важливості доступу до прісної води, а також пропагування методів сталого використання прісноводних ресурсів.

Ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 22 березня 2026 р долучились до відзначення цього дня, надавши нашим читачам інформацію «Воду ми починаємо цінувати не раніше того, як висохне колодязь». Довготривалі посухи, нерівномірні опади та активніше випаровування вологи в результаті глобального потепління призводять до постійного зменшення водності річок. 

Більшість українців споживають питну воду саме з поверхневих джерел, тож крім зазначених викликів, гостро постане питання дефіциту чистої води. Інститут водних проблем і меліорації прогнозує, що вже до 2050 року Україні доведеться імпортувати питну воду.

Варто також зазначити, що Україна є однією з найменш забезпечених питною водою європейських країн. На кожного українця припадає 1217м³ прісної води, тоді як навіть у Ефіопії та Нігерії цей показник більший – 1243м³ та 1252м³ на душу населення відповідно.

Екологічні проблеми та виклики потребують нестандартних підходів та важливих рішень на державному рівні, а що ж може робити кожен з нас, щоб боротися з повенями і посухою, а також збільшити доступ до води для більшого числа людей, знизити рівень її забруднення? 

Використовуйте менше води у повсякденному житті та зменшити об’єм використовуваної води, купуючи менше  товарів.

Вимикайте кран, поки чистите зуби. Таким чином можна зберегти 6-14 л в день. Те ж саме стосується прийому душу – коли намилюєтесь, можна закрити кран.

Приймайте душ замість ванни. Швидкий душ використовує значно менше води, ніж ванна. 

Встановіть малоточні душові лійки та економні кнопки для зливу води в унітазі.

Компостувати органічні відходи, а не зливайте їх в унітаз.

Використовуйте безпечні миючі засоби. Фосфатні миючі засоби, викликають цвітіння води в наших водоймах, що призводить до загибелі водної рослинності і тварин. 

Збирайте дощову воду, щоб використовувати її для поливу саду і городу.

Окрім порад зі сталого використання водних ресурсів, ми підготували книжкову викладку “Вода – основа життя” і закликали учасників заходу дбайливо ставитися до природних ресурсів, бо Земля – наш спільний дім, тож ми мусимо робити щоденні кроки для екологічного способу життя.