Поетичний марафон “Поезії вільна душа”

    24 березня, на абонементі ЦМБ  Івано-Франківської МЦБС відбулися поетичні читання в форматі поетичного марафону “Поезії вільна душа”. Захід став промовистим підсумком тижневих поетичних відеочитань в бібліотеці, що   проходили  в рамках всеукраїнської  інформаційно-просвітницької акції “Національний тиждень читання. Тиждень поезії”,   з 16 до 24 березня. Тема тижня поезії – “Дім”, а гасло – “Ріки незмінно течуть додому”, що є рядком із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової. 

“Дім – метафоричне поняття, сповнене сонцесяйного тепла, пригорщів бузкового цвіту, кетягів рубінової калини. Його фасад, немов приріс до серця кожного з нас: світлом зі шибок, котре миготить і мимоволі повертає додому з далеких доріг. Бо ж лише вдома обрій має відтінок маминих полуниць впереміш із хмаринками вершків, а знайома стежка п’янить ароматом споришу та глиці..” – так поетично охарактеризувала зміст слова “Дім” молода поетка, фотографиня і талановита бібліотекарка абонементу ЦМБ – Таня Нємцева. Захід розпочався з вступного слова завідувачки книгозбірні, яка разом з присутніми щемким словом молитви подякувала всім захисникам і захисницям, які відстоюють нашу землю і наш дім в цій російсько-українській війні, а також хвилиною мовчання вшанували тих, хто віддав життя за Україну. Саме вони залишили рідні обійстя, змінили знайомі вулиці на окопи, а тепло дому на миготіння окопних свічок. Все задля того, аби вберегти кожного з нас, рідну Україну. Позаяк її терикони, моря, повноводні ріки й міріади сузір’їв над Карпатами є незбагненно рідним великим домом поза яким ми не мислимо себе.

Почесною гостею заходу була професорка, докторка філологічних наук, відома письменниця: прозаїк та поетеса – Ольга Деркачова. 

Смарагди її довершеного образу переливалася у сонячних променях провесни, а простір м’яким пледом весняного цвіту заповнювали поетичні рядки зі збірки “Сповідь на вервиці”:

***
“У зерняткові з вервички заховаю твоє ім’я,
Тихо котиться в сніг із сімейства свого десяте —
Те найменше, в якому колись для тебе була,
Те, яке розкололось у королівстві нетридев’ятім.
Те зернятко із вервички пам’ятає твоє тепло
І молитву таку богородично-чисту,
Замело його снігом, на диких шляхах замело…”

Ольга Сергіївна знайомила  присутніх з своєю поезією з поетичних збірок “Серце” та “Сповідь на вервиці”. Метафоричні образи у її поезіях нагадують сухоцвіти у епоксидній смолі: застиглі в часопросторі, вони колихаються на золотому ланцюжку епохи. В такт весняному цвіту магнолій, їх рожевих пелюсток-дзеркал із потонулою блакиттю небес. Слухаючи – літаєш: серед липневого верховіття просякнутих сонцем крон, повновидних черешень, засмаглих соняхів. Також пані Оля, розповіла, що світлина на обкладинці збірки, на котрій по-рембрантівськи невимовно зображено естетику рук із вервичкою, має свою щемливу  історію, бо створила її  також дружина воїна Софія Сіренко. Оскільки чоловік пані Ольги  військовий, то у цьому прихований титанічний символізм, синергія такту сердець двох жінок. Тих, котрі чекають. Ознайомитись з  поетичним словом  Ольги  Деркачової можете і ви переглянувши відеопоезію  Дня V.  20.03.2024. “Поезія, що асоціюється у вас із домом”  на ФБ сторінці @ Бібліотека на Короля, або завітавши до бібліотеки і взявши для читання її “Сповідь на вервиці”. В цей день ще одна жінка, яка чекає  – поетеса Марічка Мудра знайомила присутніх в бібліотеці зі своїми  віршами з дебютної збірки “Мій янгол з очима блакитної сталі”. Всі слухали затамувавши подих її щирі та емоційні вірші. Вони наскрізь просякнуті військовою тематикою та присвячені коханому чоловікові, який зі зброєю в руках захищає нашу країну, наш дім.

Вісім років стріляла війна,
Вісім років боліло й кровилось.
Божевільна, страшна, навісна…
Сіє горе й герої зродились…
Тут кожне слово дихає коханням до чоловіка-захисника.
І як не могли не зачепити такі слова:
Я тобі завинила
Сльозами обпечене літо…
І розіпнуту відчаєм
Сіру, холодну весну.
Мою ніжність у спогади,
ніби у келих налито…
А ти ніч зустрічаєш
Та вже котрий місяць без сну…,
а також  наступний уривок з вірша:
…Моє серце, коханням, обвінчане,
Твоє серце від куль зберіга,
Наше щастя, війною скалічене,
І розстріляна нині весна… 

Її романтична поезія водночас має присмак ранкової кави із домішками кориці й ванілі. Там, де зараз її коханий, «кава пахне димом їдучим і порохом», але вона «…мала б бути іншою, пахнути щастям, затишком, Ніжністю, тишею… З нотками теплими спецій, вершків і ванілі… В домі, де очі і губи тобою лише зголоднілі». Поринувши у поезію  Марічки Мудрої ми,  дізналися, що відчуває жінка, яка чекає свого чоловіка з війни, поринули разом у світ її мрій про майбутнє, у світ домашнього затишку і тихого щастя, що можливо лише тоді, коли закохані люди поруч. Книга, до слова, названа у честь забарвлення очей її чоловіка-захисника. Цього недільного дня читала поезію і Юлія Судус – кандидатка філологічних наук, викладачка англійської мови, перекладачка, письменниця. Авторка поетичної збірки трьома мовами «О пів на сонце» (Discursus, 2020), поетичної збірки англійською мовою “In Search of Blue” (Nusa Centre: Малайзія, Куала Лумпур, 2022) та співавторка прозової збірки «Інтонації» (Discursus, 2018). В її  декламуванні прозвучала поезія письменника Володимира Вакуленка “Стань деревом” із книги видавництва “Віват” — “Я перетворююсь. Щоденник окупації. Вибрані вірші”. Він загинув від рук окупантів: перед тим встигнув надійно заховати згорток-хроніку пережитого. Тіло письменника знайшли після деокупації Ізюмщини, в могилі під номером 319. Експерти виявили у ньому дві кулі, ймовірно, від пістолета “Макаров”. Захований під вишнею щоденник на 35 сторінок продовжує звучати щемкими вібраціями поміж наших сердець, єднати покоління міцною тятивою єдності. Промовисто стверджувати, що слово як і душа — житиме вічно!  Також цього дня звучала поезія  про дім  і від талановитої нашої колеги – бібліотекарки абонементу ЦМБ Тані Нємцевої.  ЇЇ вірш “У них там дім у шелесті бузку…”, має  свою щемливу історію, він був надрукований на листівці з окремою ілюстрацією Оллі Скордіної в рамках всеукраїнського проєкту “Твоя поетична листівка” і присвячений Галині та Сергію Луценкам із Вишневого, з якими доля звела авторку вірша у перші місяці  повномасштабного вторгнення в волонтерському штабі. Вони разом в’язали маскувальні сітки, пані Галина з особливим теплом згадувала рідний дім. Почуте  перелилося Тані у поезію, яку з задоволенням слухали  присутні. Також Таня прочитала поезію “Люди-ліхтарики”. У її  рядках світло – метафора, застигла матерія у людських серцях. Те незриме та вічне, що сіє довкіль іскри добра впереміш із теплом. На поетичні читання в бібліотеку завітали і учасники мистецького об’єднання “Молодіжна  творча спільнота”, яке діє при абонементі ЦМБ. Серед них молода поетка Христина Химич, яка ознайомила присутніх з своїми поетичними текстами із збірки  “ Говори _ти”, виданої в 2023 році в Харківському видавництві “Відкриття”:

десь на зовсім іншій планеті
де люди не вправляються в тому
щоб вбивати інших людей
ми могли б збудувати дім
у нашому домі було би багато музики
сміху
і любові…

Поетеса поділилася, що опісля повномасштабного вторгнення певний час проживала закордоном і могла б там залишитись, але,… але якби так не хотілось додому… і коли повернулася – видихнула. Бо рідне місто, близькі люди, знайомі вулиці – це все, що мереживними нитками назавше прошито в зоні сонячного сплетіння, поблизу аорти. Своїми віршами з присутніми поділився ще один учасник молодіжної  творчої спільноти – поет  і волонтер фонду Порт Франківськ – Тарас Корпанюк. В його віршах  показано почуття крізь оптику серця чоловіка, котрий по-лицарськи відважно ділиться потаємним, сокровенним. Емоційним продовженням поетичних рядків були рукосплетіння Тараса і його коханої Лесі, завдяки цьому їх почуття заповнювали зал бібліотеки, мов сонячні зайчики, найвіддаленіші кутики кімнат. Гармонійно влилися в настрій та емоції учасників також вірші  поета, ведучого атмосферних подій, учасника Літстудії “ПЕРЛИНА” та учасника численних літературних заходів організованих нашою книгозбірнею – Васі Сливчика. Митець підкреслив, що дім – це про зв’язки з рідними серцю людьми… Про вірші, які пишуться на лавочці біля під’їзду, побачивши світло у  знайомому  до щему вікні… Про материнське тепло, гарячий обід на столі, нитки її світла…Про кохану, яку знайшов у сусідньому дворі, хоч шукав деінде.. Не обійшлось і без сюрпризів.  Напередодні Вася Сливчик подарував  в бібліотеці Тані Нємцевій альманах від літстудії “Перлина”, а вона, як творча особистість, не змогла просто так його прочитати, а виокремила зі творів співавторів альманаху уривки віршів, котрі суголосні цьогорічній темі національного тижня читань поезій – дому. І видрукувала їх, оформивши в записки-передбачення, та ще й красиво їх, по-домашньому святково перевязала.  Це була справжня родзинка вечора, бо кожен із учасників поетичних читань з задоволенням, з зацікавленням, а хтось і з нетерпінням розв’язував  стрічку шафранового кольору  і зачитував  мотиваційні тексти  талановитих літстудійців ”Перлини”. І кожен знаходив такі   теплі  і близькі його душі слова, які дарують тільки рідні люди. Бо ж дім, то не тільки стіни: щось значно більше! Паркет, що пам’ятає наші перші кроки, кущ пурпурової гліцинії під вікном, знайома стежка з ароматом передгрозового неба. Дім – це рідні люди, котрі очікують тебе з тарілкою гарячого борщу, горнятком трав’яного чаю і вселенським розумінням у серці! Організатори щиро подякували всім, хто читав поезію   цього дня, а також і цього неймовірного тижня,  насиченого гарною справжньою поезією від талановитих авторів і читців, які ділились щирістю своєї душі, теплом серця і світлом рідного дому.

Відповідальні за організацію та проведення заходу: Таня Нємцева, Ольга Кирста.