“Фактографія про Патріарха Йосипа Сліпого”

17 лютого, 130 років тому, народився Патріарх Йосип Сліпий. Саме цій непересічній постаті була присвячена цікава фактографія, яка відбулася у бібліотеці-філії №26 (с. Камінне, вул. Винниченка, 2) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради.

17 лютого 1892 року у с. Заздрість народився Патріарх Йосип Сліпий (Йосип Коберницький-Дичковський).
Цікаві факти з біографії Патріарха, спогади його родичів та коментарі релігієзнавців
Юний Йосип, навчаючись у Тернопільській гімназії, так захоплювався філософією, що як потім сам пригадував, “ревно плакав”, коли читав Сократа.

Перша зустріч Йосипа Сліпого із Андреєм Шептицьким відбулась саме у гімназії. Під час візиту до школи митрополит запам’ятав Йосипа як дуже розумного і кмітливого хлопця, який відповів на складне богословське питання про сопричастя святих. Митрополит був вражений, що такий молодий хлопець знає відповідь.

Саме Шептицький висвятив Сліпого у 1917 році, вислав на навчання до Австрії та обрав ректором Богословської академії. Митрополит Андрей мав не лише особисту приязнь до Сліпого, а й бачив його таким, що ніколи не відступить від прийнятого рішення.

Дослідники біографії відзначають, що Сліпий був різкою і категоричною людиною, сучасники пригадували, що тих, хто на його думку, не проявляв достатньо кмітливості, владика називав “гусячою головою”, а внучата племінниця Дарія зазначала, що навіть у листах до її мами наказував, аби вона уважніше читала те, що він їй пише із заслання.

“В обставинах, які йому довелось пережити, в обставинах нищення свідомої церкви, коли треба було залишатися твердим як криця, риси Сліпого виявились рятівними ”, – каже релігієзнавець Олег Турій.

З приходом других совітів у 1944-ому Йосипу Сліпому пропонували очолити Київську митрополію в православній церкві.

Через рік, у 1945 році, його заарештували. Вперше. Далі було ще три вироки, які каральна машина НКВД озвучувала один за одним щойно попередній термін ув’язнення добігав до кінця. Сліпий був політв’язнем номер один у радянському союзі, була установка не випускати його за жодних обставин.

Загалом Йосип Сліпий провів на засланні – 18 років. Він вийшов на волю у 70-річному віці.

Як пригадував сам патріарх, найбільше йому докучали довгі і часті етапи, у яких довелось переїжджати сотні кілометрів холодної тайги. Поїзд на тижні, а деколи і місяці залишали на бічних перонах без обігріву, нормальної їжі та будь-яких ліків. Навіть у вбиральні за спиною стояв конвоїр.

Внучата племінниця Ольга Двуліт у 16 років поїхала з матір’ю на відвідини владики у Потьму в Мордовії.

“В нас був медівник загорнутий у папір, я ті клаптики паперу відривала і вони писали хімічним олівцем. Що мама запитувала, блаженніший відповідав. Я ті записки дрібнила на маленькі шматочки, клала в рот, пережовувала і бігала в туалет випльовувала. Тобто, то фактично була не розмова а переписка, яка тривала три години”, – розповідає Ольга Двуліт.

На засланні владиці вдавалось проводити служби Божі та висвячувати священиків, і навіть одного єпископа – Василя Величковського, який згодом очолив греко-католицьку церкву.

Сліпий знав літургію на пам’-ять. Сестри надсилали йому родзинки, аби він робив вино для богослужінь.

Після звільнення Сліпий ще понад 20 років очолював греко-католицьку церкву із Риму, оскільки в Україну повертатись йому було заборонено.