Художні читання «Її слово, як голос душі України»

 «Її слово, як голос душі України»

Під такою назвою в бібліотеці-філії N5 (вул.Галицька, 100) Івано-Франківської МЦБС, Департаменту культури міської ради 25 лютого 2026 року проходили художні читання творів Лесі Українки. В цей день ми святкуємо 155-річчя цієї видатної української письменниці.

На захід були запрошені діти 4 класу початкової школи “Пасічнянська” Івано-Франківської міської ради (вул. Пасічна, 3), також були присутні вчителі цього класу – Баран Надія Михайлівна та Демчук Мар’яна Василівна. Діти охоче читали вірші Лесі Українки: “Надія”, “Літо минуло”, “Казка про Оха-чародія”, “Вечірня година” та інші, зачитували казки “Лелія”, “Біда навчить”, “Давня казка” та уривки з твору Лесі Українки “Лісова пісня”. Школярі активно брали участь в обговоренні фактів з життя відомої письменниці:

• Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Народилася вона 25 лютого 1871 році в інтелігентній родині, її матір знали, як письменницю Олену Пчілку (Ольга Петрівна Драгоманова-Косач), батько- високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дядько – Михайло Драгоманов відомий український діяч. Лариса була другою дитиною в багатодітній родині. Та ще будучи дитиною попросила називати її Лесею. Серед всіх дітей Леся найбільше близькою була з братом Михайлом, їх навіть називали спільним іменем – “Мишелосіє”.
• Читати вона навчилася в 4 роки, в 5 – почала писати драматичні твори, а у 9 – написала перший вірш “Надія”.
• В 10 років у дівчинки почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, у Лесі Українки діагностували туберкульоз кісток. Це поставило хрест на музичній кар’єрі. Леся Українка сама вивчила більше 10 мов – європейські і слов’янські (французьку, італійську, англійську, польську, болгарську, латину, грецьку та інші). Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька Михайла Драгоманова. Він підписувався як “Українець”. В оскільки Леся дуже любила його і захоплювалася ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім “Українка” з’явився,коли дівчині було 13 років. В 19 років вона написала підручник “Стародавня історія східних народів” для своїх сестер. Вже в цьому віці вона активно займалася перекладами творів Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера та інших. Вершиною її творчості став неймовірний твір “Лісова пісня”. Цей твір про природу було поставлено за 12 днів. Борючись з хворобою, Леся Українка їздила на лікування до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, була на Кавказі, в Криму – ці подорожі збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. І, хоча вона прожила лише 42 роки, її внесок у літературу надзвичайно потужний.

Ім’я Лесі Українки носять вулиця, парк, університет і музей археології у Луцьку, а також велика кількість площ, вулиць, театрів, установ та підприємств в Україні, зокрема Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки міста Львова. На її честь названо астероїд 2616 Леся.

Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки. Діти розглядали та цікавилися книгами Лесі Українки: “Досвітні огні”, “Думи і мрії”, “Лісова пісня”, “Дочка Прометея” Миколи Олійника. Дуже сподобалися дітям : фотокнига “Леся Українка. Сюжети з життя” (нова цікава розповідь про всесвітньо відому українську поетесу, її життя, коло її близьких та друзів). Книга побудована на оригінальних документах та фотознімках з фондів Музею. Також повість-казка про дитинство та юність Лесі Українки.