Заметемо вогнем любови межі,
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом.
Олена Теліга

Олена Теліга – монументальна особистість української нації та вітчизняної літератури. Її творче життя та героїчна смерть стали символом незламності українського народу.

21.07. 2016 року в приміщенні читального залу ЦБ (в. П. Орлика, 5) о 13:00 відбулася літературна посвята до 110 – річчя від д. н. О. І. Теліги  “Світи в віках Божим смолоскипом”.

“Проживши на світі лише 35 років, усе усвідомлене життя Олена Теліга творила себе як переконливу українку і патріотку. Свій поетичний, публіцистичний та організаторський хист вона поклала на розбудову української державності, культури, мистецтва…”, – наголосила в розгорнутій інформації бібліотекар читального залу Ірина Казакова. Бібліотекарі піднесено декламували високу поезію Олени Теліги.

Також користувачі бібліотеки мали нагоду ознайомитися з матеріалами тематичної виставки “Олена Теліга: життя за тризубовий стяг”.

Відповідальна за проведення заходу бібліотекар читального залу Ірина Казакова.

Від початку літа центральна бібліотека для дітей виходить зі своїх приміщень на галявини та майданчики у своєму мікрорайоні. Так відбулося й 20 липня.

Липневого, але не дуже сонячного ранку, на галявинку біля бібліотеки висипала вервечка дітлахів зі стільчиками. Маленькі читачі разом із дорослими читачами та бібліотекарями завітали до літньої читальної зали на голосні читання, які проводяться у рамках проекту “Літо без нудьги”.

Маленькі й дорослі читачі, бібліотекарі знайомилися, передаючи один одному надувну кульку, говорили про відчуття радості й страху, грали у гру “Мова жестів”, показуючи, як можна передати почуття радості, любові, страху жестами, виразом обличчя, та читали. Дорослі читачі Булдигін Станіслав та Щепківська Лілія виступили у ролі артистів – прочитали дітям казку “Темрява та її приятелі”. Спілкуючись після прочитання казки про головного героя та його проблему – боязнь залишатися ввечері наодинці у кімнаті, дітки й самі позбулися страху темряви і відпустили усі власні страхи разом із голосним декламуванням віршика:

“Страх, страх, страшище!
Геть-геть котись!
На сміх, сміх, смішинку
Перетворись”.

Вернувшись з галявини, грілися чаєм, ласували печивом та цукерками, говорили про все й про книжки також. Не обійшлося й без фотосесії біля бібліотеки.