15 лютого ми святкуємо Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Це зустріч не зими з весною, а людини з Богом.

15.02.2018 р. протягом дня в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика,5) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відбувся етнографічний місяцелік “Стрітення Господнє: духовна сутність, містична велич”.

Є християнські свята, про які знають буквально всі. І можуть в двох словах описати, що ж, власне, відзначають віруючі. Різдво – Христос народився. Великдень – Христос воскрес. А що за свято Стрітення Господнє? Що взагалі означає це незвичне сучасній людині слово – «стрітення»?

Саме це питання розкрила і донесла сутність свята в своїй розповіді бібліотекар читального залу Надія Каретнікова. “Стрітення Господнє – одне з головних свят церковного року. День Стрітення – точка в часі, у якій зустрілися Старий і Новий Завіти, стародавній світ і християнство. Ми маємо зустрітися із Богом у нашому серці, зустріти Бога в тій людині, яка поруч із нами, допомогти їй, таким чином, зробити щось і для власного вічного життя”, – наголосила вона. Адже українці, дорослі і діти, повинні знати і правильно тлумачити значення українських свят, усвідомлювати значення народних традицій та передавати ці знання із покоління до покоління.

Присутні жваво ділилися знаннями стрітенських народних прикмет та традицій освячення свічок і води на свято Стрітення.
Відповідальна за проведення заходу Надія Каретнікова.

15 лютого 2018 року о 12.00 до дня Вшанування учасників бойових дій на території інших держав на абонементі ЦБ (вул.К.Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася хвилина пам’яті та патріотизму “Вічна біль – пекуча пам’ять”.

Афганістан…Він став синонімом людського лиха. Бібліотекар підкреслила, що афганська війна не стала загальною бідою нашого народу, а залишилася бідою тільки тих, хто в ній приймав участь. Для більшості людей вона далека, чужа і невідома. Близько 4 тисяч молодих хлопців – українців загинули на тій війні, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 чоловіки залишились у полоні або пропали безвісти.
Десять років(1979-1989) збройного протистояння в Афганістані виявилися чи не найтривалішою локальною війною ХХ століття, в якій брали участь і наші земляки. Саме тоді, наприкінці 1979 року, з наших прикарпатських домівок почали брати в Афганістан перших солдатів строкової служби й продовжували забирати їх ще протягом довгих дев’яти років. Жоден військовий призов не обходився без страшного в ті часи слова “Афган”, а на Івано-Франківщину систематично привозили цинкові труни з понівеченими тілами. Їм, двадцятилітнім, було незрозуміло, за які високі ідеали на чужій, щедро политій кров’ю землі гинуть їх побратими. Вони не могли збагнути необхідності вбивати тих, хто чинив опір у власних оселях.

“Афганська” війна поволі забувається новими поколіннями, але для тих, хто воював, і для тих, хто їх чекав з того пекла, Афган ніколи не закінчиться.
Захід призначений для широкого кола користувачів бібліотеки, відповідальна – бібліотекар абонементу ЦБ Лисенко Л.С.