Усі сфери нашого життя тим чи іншим чином пов’язані з вирішенням правових питань, тому важливість юридичної літератури важко переоцінити. Юридична література для старшокласників – це додаткові знання до уроків правознавства і громадянської освіти, для студентів – необхідні матеріали при підготовці до занять та іспитів, для практикуючих юристів – найновіші знання, які допомагають в роботі, для кожного з нас – це насамперед самоосвіта й саморозвиток. Усім, хто прагне захистити свої права й інтереси і лишатися в епіцентрі юридичних новин, потрібен доступ до актуальної правничої літератури. Таку можливість мають користувачі читального залу ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5). На книжкових полицях з юридичною літературою представлено широкий спектр видань на будь-яку тематику: підручники, посібники, монографії, коментарі законодавства, юридичні довідники та словники. Бібліотекарі розуміють важливість юридичної літератури, тому намагаються поповнювати книжковий фонд новими юридичними надбаннями.
Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників. Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави) Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. 4 березня 1989 — створене українське товариство «Меморіал» імені Василя Стуса» — громадська організація, що займається збереженням пам’яті про політичні репресії та правозахисною діяльністю. Її співзасновником та першим очільником став Лесь (Леонід) Танюк – режисер,
шістдесятник, організатор Клубу творчої молоді, мистецтвознавець, перекладач, громадський і політичний діяч. Про нього й піде мова у наші й рубриці. Лесь Танюк народився незадовго до Другої світової війни. Трирічним хлоп’ям у 1941-му разом із батьками потрапив до концтабору в Німеччині. Після війни родині не дозволили повернутися додому, й Танюки оселилися на батьківщині тата – у Луцьку.
Сьогодні 210 років з дня народження Михайла Вербицького – автора музики Гімну України 4 березня 1815 року народився автор музики Державного Гімну “Ще не вмерла Україна”. Михайло Вербицький був священником, видатним композитором та громадським діячем. Михайло Вербицький (1815-1870) – один із перших українських професійних композиторів Галичини, фундатор Перемишльської композиторської школи, народився в селі Явірник Руський (Польща) і був хрещений в селищі Улюч (пол. Ulucz), де його батько служив священиком у старовинній дерев’яній Вознесенській церкві. Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії, але заняття музикою не перериваються. Вербицький керує хором семінарії, опановує гру на гітарі, яка супроводжує його потім протягом всього життя. Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, стали популярними у галицькому домашньому музикуванні. Пісенним символом народу став твір, де поетичний текст і музика являють собою органічну художню цілісність, бездоганно точно й чітко відтворюють національну ментальність, здатні піднімати на подвиги, на боротьбу за свободу і людські права. Твір, який мільйони людей по-справжньому сприймають як музичний символ своєї національної спільноти, не може бути створений штучно чи нав’язаний «згори» – лише з усього серця. Він пройшов перевірку часом, історичними подіями, стати невід’ємною часткою суспільного життя. Саме таким твором і є гімн «Ще не вмерла Україна». Органічне поєднання піднесеної музики Михайла Вербицького з високопатріотичним змістом поезії Павла Чубинського якнайкраще резонувало із волелюбними прагненнями українського народу. Твір «Ще не вмерла Україна», в якому злилися найсокровенніші помисли представників Сходу і Заходу України, невідворотно йшов шляхом всенародного визнання, з плином часу дедалі впевненіше розширюючи простір свого духовного впливу. Найвідоміша музика Вербицького на текст «Ще не вмерла Україна», створена композитором, немов відшліфована і очищена від непотрібних нашарувань, прибрана в багаті оркестрові шати, понеслась на хвилях ефіру по всьому світу, виконуючи свої функції Державного Гімну України, звучить сьогодні могутньо й гордо – як символ невмирущої сили народу, котрий обрав шлях свободи і незалежності…
