105 років від Дня народження Слави Стецько

14 травня 2025 року, в день, коли їй виповнилося б 105 років, Слава Стецько мовчки дивилася на нас із фотографії, що жовтіла від часу. Її обличчя — строге, але водночас теплі очі, що ніби запитували: «А ви що зробили для України?» Вона народилася 14 травня 1920 року в Романівці на Тернопільщині, в родині, де любов до України була не просто словами, а життям. З 1938 року стала членкинею Організації українських націоналістів (ОУН), а під час Другої світової війни служила медсестрою та санітаркою в Українській повстанській армії (УПА). У 1943 році була заарештована німцями у Львові, а після звільнення залишилася в еміграції в Німеччині. У 1946 році Слава стала членкинею Центрального комітету Антибільшовицького блоку народів (АБН), а після смерті чоловіка, Ярослава Стецька, у 1986 році очолила цю організацію. Вона також була головою Конгресу українських націоналістів (КУН) з 1992 року до кінця свого життя. У 1991 році повернулася в Україну і була обрана депутаткою Верховної Ради України, де служила на закордонному комітеті. Її життя стало прикладом відданості ідеї незалежної України та незламної боротьби за її свободу. Слава Стецько була не лише політичною лідеркою, а й символом незламного духу українського народу. Її діяльність включала організацію жіночої мережі та юнацтва ОУН, а також співпрацю з Червоним Хрестом УПА. Її внесок у національно-визвольний рух та боротьбу за незалежність України залишив глибокий слід в історії. Слава Стецько була не лише політичною лідеркою, а й символом незламного духу українського народу. Слава Стецько була похована на Байковому кладовищі в Києві. Її спадщина продовжує надихати нові покоління українців на боротьбу за свободу та незалежність. Її життя є прикладом відданості, мужності та патріотизму, що залишаються актуальними і сьогодні. Слава Стецько — це не лише ім’я в історії, а й символ незламного духу українського народу, який продовжує надихати на боротьбу за свободу та незалежність.

Детальніше

154-річчя від Дня народження Василя Стефаника.

14 травня 1871 року, у тиші травневого ранку в селі Русові, народився Василь Стефаник — письменник, який, мов каменяр слова, витесував із мовчання новели, здатні зрушити серце навіть найтвердіших. Його слово — скупе, як скеля, але в ньому — глибини людського болю, драматизм еміграції, тиха велич українського села. “І все, що я писав, мене боліло” – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК. Та за цією суворою, майже кам’яною прозою — жив чоловік із тонкою душею, здатний на велике й глибоке кохання. Його любов :”Євгенія Бачинська – частка його серця!” Євгенія Бачинська, дівчина із покутського роду. Любов’ю її життя: так, був саме він – Василь Стефаник. Візит Василя Стефаника до друга Левка Бачинського, брата Євгенії став поштовхом, незміримою любов’ю, злиттям двох сердець. Дівчина в образі письменника Василя Семеновича Стефаника побачила красу, молодість і відчула щось рідне, близьке, відчула тягу і любов. Про нього говорили різне, казали, що навіть на його роду лежить прокляття. Письменник і дівчина зблизились, здружились. А на відстані у думках він звертався до Євгенії. «Моя дорога Генцю, моя чічко, якбис знала як я Тебе люблю! Ми незадовго підемо під вінець, моя королево, бо нема мені життя без Тебе.» Ніхто не знав, ні брат, ні тато ,ні мама, що вона думала про нього : «ізгадай мене мій миленький два рази на днину»,- говорила вона, деколи пручалась своїм думкам, але вони сильніші, вони знесилювали душу , пили її кров немов кровопивці, і вона бідна не знала, що її робити. Одна сторона Василя світла, а інша заманює дівчину і тішить своє самолюбство, що його люблять. Таким чином він заповнив порожнечу в своїй душі і запевнив себе , що існує людина, якій потрібен, яка зігріє любов’ю… Кохання Євгенії до Василя Стефаника доводимо її до безуму. Вона встає і засипає з його іменем на вустах.
Любиш
Люблю
Ненавидиш
Так
Хочеш щось змінити?
-Пізно.
Іде Євгенія до ворожки.
Слава Ісусу Докіє.
(Бабця глянула)
А чи любит?
Любит,
Любит,
А приїде?
Приїде,
Приїде.
Коли Євгенія зачиняє в бабці двері, стара довго молиться перед образами, щоб відвернути лихо. Євгенія для Василя Стефаника була частинкою серця. Він також її любив і в листах до брата писав:
« Я не рішучий, тому що люблю,
Я не чесний, тому що люблю,
Я не приїхав, тому що люблю
все здавалося її, що вона його цілує, хотіла зацілувати, запестити, мій Василечку, моя чічко, дорога і далека, і в думках цілує його… і лягає в мріях до нього на широке шлюбне ложе, устелене червоними, як кров трояндами… Сумуючи, закривалась в підвалі, де важко захворіла, Так і померла біла лебедиця. У старості Василь Семенович Стефаник напише – «Євгенія Бачинська – моя біла любов», а потім виправить моя перша любов.
Станіслав Вишенський:
«Перснями із пальців старечих,
Кільцюватиму райських пташок,
Молодого вогню безконечник,
На могилу удару зійшов”.
У тексті використано уривки із книги Степана Процюка: “Троянда ритуального болю. Роман про Василя Стефаника”
Детальніше

Експрес-інформація “Володар дум селянських”

   14 травня відзначаємо 154-ті роковини від дня народження Василя Стефаника – українського письменника, неперевершеного новеліста, громадського діяча, політика. Він не любив порожніх слів, порожніх сюжетів і порожніх людей. Його лаконічна проза – наче запечена кров. Кожне Стефаникове слово вагоме, живе, сповнене буття, великого болю і великої ніжності. Слово «біль» дуже часто трапляється і в його творах, і в його листах. Все життя – не надто довге – 65 років – боліло його серце і за народ, і за рідний край. Його новели належить до вершин красного письменства і найкращих зразків європейського експресіонізму. Вони перекладені 20 мовами світу.
13 травня, в бібліотеці-філії № 22 с. Тисменичани Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, впродовж дня,  проходила експрес-інформація «Володар дум селянських». Біля однойменної виставки бібліотекарка знайомила відвідувачів з творами представленими на виставці. Це твори як і самого письменника, так твори про письменника, книги про життєві дороги новеліста світової слави, про людей, які йому стрічалися і ставали прообразами новел, про маловідомі, але надзвичайно цікаві й промовисті факти життя письменника. Учні 10-го класу Тисменичанського ліцею, які завітали до бібліотеки з учителькою української мови та літератури Ткачук С. М. переглянули ще фільм О. Криштопи «Коротко, сильно і страшно. Як жив, любив і писав В. Стефаник» Це історія про письменника-генія, якому цілували руки визнані майстри того часу, депутата Австрійського парламенту від України, людини, яка попри бідність відмовилися від московської пенсії і звичайної людини. Про його особисте життя пов’язане з трьома сестрами Гаморак. Його творчість та манера письма мала великий вплив на розвиток української новелістики.

 

Детальніше

Поетичний зорепад «Мати – її величність, у неї в обіймах вічність»

   Мама. Це просте коротке слово сповнене теплотою, ніжністю і любов’ю. Мама – найближча, найрідніша, найдорожча людина. Недарма у світі створили особливе свято для вшанування мами – День матері. Це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами. Молитви мам оберігають наших захисників та захисниць, і ми вклоняємось Матері кожного солдата!

13. 05. 2025 р працівники бібліотеки-філії №6 (вул. Вовчинецька,188) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради  запросили членів гуртка «Пізнайко » на поетичний зорепад «Мати – її величність, у неї в обіймах вічність».

Бібліотекарі ознайомили дітей з історією свята. Розповіли, що  у 1907 році американка Анна Джарвіс із Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів і їхньої ролі у житті кожної людини у пам’ять про свою маму.  У 1910 році штат Вірджинія першим визнав День матері офіційним святом.

У 1914 році, президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом на честь усіх американських матерів. Після завершення Першої світової війни День матері почали відзначати й у Європі. В Україні його традиційно святкують в другу неділю, починаючи з 1999 року. Цьогоріч ця важлива дата припала на 11 травня.

Діти розповідали про своїх матусь, виражали любов та вдячність, виразно та чуттєво читали вірші.

Детальніше

Засідання правового клубу «Діалог»

  Сьогодні, 13 травня 2025 р., об 11.00 год в приміщенні читального залу ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) відбулося чергове засідання правового клубу «Діалог». Цього разу засідання було присвячене Міжнародному дню сім’ї. Правова допомога «Родина в об’єктиві закону: сімейне законодавство та моральні засади» зібрала в бібліотеці учнів 9-А класу ліцею №4 Івано-Франківської міської ради разом з вчителем правознавства Михайлом Петровичем Мартинюком і юристом відділу надання безоплатної правової допомоги в Івано-Франківській області Олександром Федоровичем.

Фахівець у сфері права цікаво та доступно розповів про основи сімейного законодавства, права та обов’язки членів сім’ї, надав практичні поради, ознайомив зі змінами в законодавстві у сфері сімейного права, а також обговорив з учнями актуальні питання, що виникають у повсякденному житті.
Учасники засідання отримали відповіді на актуальні правові запити. Молодь активно долучалася до дискусії, ставила питання й обговорювала реальні життєві ситуації. Захід пройшов у формі живого діалогу, де кожен мав можливість висловити власну думку, поставити запитання та отримати фахові
відповіді.

Детальніше
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Top