Поетична акварель «Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі»

О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.

 25 лютого відзначаємо уродини культової української письменниці Лесі Українки. 155 років тому на Волині у мальовничому місті Звягелі (тепер Новоград-Волинський) народилася славна україночка, що згодом прославила свою батьківщину. 23 лютого 2026 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели захід, присвячений 155-річчю з дня народження Лесі Українки – поетичну акварель “Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі”.

Ознайомили читачів з творчим доробком української Кассандри, насолодилися найвідомішими віршами авторки, згадали цікаві випадки з її життя.

  • Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач – письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка. Батько – високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дядько – відомий український діяч Михайло Драгоманов. 
  • У родині Лесю Українку називали ще Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, Зеїчок походило від назви сорту кукурудзи “зея японіка” (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилося навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.
  • А ще маленька Леся була хороброю. Хоч в дитинстві лякалася темряви і хижих звірів, проте вперто боролася зі своїми страхами, бігаючи вночі до лісу, щоб угледіти русалку.
  • Талановита письменниця досконало вивчила 7 мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську, (до речі французькою володіла краще, ніж російською). Згодом активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. Лесю навчала вдома мама і приватні вчителі. 
  • А ще письменниця дуже любила музику й мала неабиякі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Мала гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

Пропонуємо добірку книг про Лесю Українку, які зацікавлять вибагливого читача-дослідника творчості української поетеси та драматургині:

 

  • Валентин Бадрак  «Успішні жінки в чоловічому світі»
  • Оксана Забужко «Notre dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій»
  • Тамара Скрипка «Спогади про Лесю Українку. Том 1»
  • Катерина Бабкіна, Марк Лівін «Сила дівчат»
  • Комплект  «Листів» Лесі Українки (видавництво «Комора)
  • Марія Кармазіна «Леся Українка»
  • Монографія Галини Левченко «Міф проти історії. Семіосфера лірики Лесі Українки».

Серед доробку Лесі Українки не лише поезії, а й переклади, проза, драматичні поеми – жанр, який особливо розвивала письменниця в українській літературі. Її дивовижні вірші ми вчимо змалечку, а дорослішаючи відкриваємо нові й нові творчі скарби неймовірної Лесі Українки, насолоджуючись кожним словом української Мавки.

Детальніше

Четверта річниця повномасштабного вторгнення росії в Україну

24 лютого стало датою, що назавжди змінила хід української історії. Того ранку країна прокинулася від вибухів, а не від будильників. Небо розірвали сирени, і тиша миру зникла в одну мить. Російське вторгнення прийшло не лише танками, а й страхом. Та разом зі страхом народилася небачена єдність. Саме цього дня слово молитва стало таким же сильним, як і слово зброя. 24 лютого — національний день молитви, коли народ схилив голови перед Богом. Люди виходили на вулиці з прапорами замість щитів. Воїни стали живим муром між домом і ворогом. Матері проводжали синів зі сльозами й тихою молитвою на вустах. Діти дорослішали швидше, ніж дозволяє час.
Детальніше

Філологічна гра “Як створюються слова”

Ясна, чиста, колискова, мелодійна, дзвінкотюча,
Дивна, радісна, співуча, лагідна, жива, казкова,
Красна, чарівна, шовкова, найдорожча, добра, власна,
Мудра, сонячна, прекрасна, солов’їна, барвінкова

Українська рідна мова! Саме такими словами, 23 лютого 2026 року, до Міжнародного дня рідної мови, в ПШ №9  з учнями 3-х класів, працівники бібліотеки-філії № 14 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, розпочали масовий захід: «Філологічна гра «Як створюються слова». Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Вона стала оберегом, символом єдності, інструментом боротьби для кожного українця, знаком незламності й сили духу, особливо в теперішній час жорстоких утисків та переслідувань з боку росії. Бібліотекарка дитячого відділу підготувала для учасників заходу інтерактивне заняття «Добавлянки», в якому кожний школяр мав можливість проявити кмітливість, а гра «Придумай слово», допомогла дітям розширити їх словниковий запас, створюючи синоніми до запропонованих слів. Завдання «Фрази одним словом», допомогло з підсвідомості дітей викорінити суржик, який спотворює українську лексику і  навчитися говорити без помилок.  Для глибшого розуміння та унікальності української мови, була розгорнута тематична книжкова виставка «Збагачення словом», яка допомогла школярам пірнути у незвідану та багатогранну українську мову.

Детальніше

Кінозал «Релаксотерапія»

23 лютого 2026 р. о 12:00 у Читальному залі на вул. Пилипа Орлика, 5 відбувся перегляд фільму «Остання пісня». «Остання пісня» (2010) — екранізація роману Остання пісня, знята режисеркою Джулі Енн Робінсон за сценарієм Ніколас Спаркс. Головні ролі виконали Майлі Сайрус та Ліам Гемсворт. Події розгортаються в атмосферному приморському містечку, де літо стає простором для внутрішніх змін. Пейзажі океану, тепле світло заходів сонця, тиха музика, усе це створює ніжний, трохи ностальгійний настрій. Візуально фільм дуже «світлий», але емоційно – доволі болючий. Це щемка історія про батьків і дітей, про перше кохання і другий шанс. У центрі сюжету підлітка Ронні, яка змушена провести літо з батьком, з яким давно втратила близькість. Спершу між ними образа й відчуження, але згодом настає поступове примирення, яке відбувається через музику. Їх поєднує музика, зокрема фортепіано як символ невисловлених почуттів. Саме через мистецтво герої знаходять спосіб сказати одне одному те, що роками замовчували. Фільм побудований на простих, але сильних емоціях. Тут немає складної драматургії чи несподіваних поворотів, усе розвивається передбачувано, проте щиро. Особливо зворушливою є лінія стосунків доньки й батька: саме вона додає стрічці глибини та змушує замислитися про спілкування з рідними, який ми часто відкладаємо «на потім». «Остання пісня» — це кіно для тих, хто не боїться сліз і цінує теплі, світлі історії. Воно прощальне й водночас життєствердне: про те, що любов у різних її проявах залишається з нами навіть тоді, коли звучить останній акорд.

Фільм взято на сайті https://kinoukr.com/

Детальніше

Година мужності «Хто вмирає в боротьбі – у серцях живе навіки»

20 лютого 2026 року у бібліотеці-філії №18 (с. Колодіївка) відбулася година мужності «Хто вмирає в боротьбі – у серцях живе навіки».

Захід організували спільно з Колодіївською гімназією та Будинком культури. Учасниками були учні гімназії, які долучилися до розповіді про Героїв Небесної Сотні, читання віршів та перегляду тематичного відео.

День Героїв Небесної Сотні – це нагадування про людей, які вийшли на Майдан за право України бути вільною, гідною та незалежною і заплатили за це власним життям. Ми вшановуємо їхню мужність та відвагу, пам’ятаємо, що боротьба за свободу триває і сьогодні.

Детальніше
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Top