Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.
14 травня 1920 року у селі Романівка нині Теребовлянського району Тернопільської області в селянській родині народилася народилася Слава Стецько (Ганна-Євгенія Музика) – одна з провідних діячок ОУН(б) та Антибільшовицького блоку народів. Навчалася в рідному селі, згодом – у Теребовлі, де з відзнакою закінчила гімназію і гуманітарний ліцей. Належала до Марійської і спортової дружини, співала в хорі. Організувала гурток з вивчення історії України: збиралися по домівках, в лісі, потім прочитане розповідали молодшим. У 18 років, за прикладом старшого брата, якого закатували поляки, вступила до ОУН. Вивчала будівництво мостів і доріг у Львівській політехніці, паралельно була членом обласного Проводу юнацької мережі ОУН, займалася поширенням листівок та іншої пропагандистської літератури. У 1943-му році була арештована німцями у Львові, вісім місяців провела у тюрмі на Лонцького. Після звільнення (батьки і товариші по боротьбі задіяли усі свої зв’язки) була відправлена проводом ОУН до Відня.
В еміграції тісно співпрацює з Проводом ОУН(б). Отримує європейську освіту на правничому факультеті Мюнхенського університету (магістр політичних наук, зі знанням англійської, німецької, французької, польської, іспанської, італійської, словацької, білоруської, хорватської мов). У 1945 бере участь у нелегальному перевезенні тяжко пораненого діяча ОУН, соратника Степана Бандери Ярослава Стецька з Чехії до Мюнхену. Через рік бере з ним шлюб та змінює ім’я на Славу Стецько. Стає активною учасницею очолюваного ним Антибільшовицького блоку народів, а після його смерті сама керує організацію.

14 травня відзначаємо 154 – ті роковини від дня народження Василя Стефаника – українського письменника, неперевершеного новеліста, громадського діяча, політика. Він не любив порожніх слів, порожніх сюжетів і порожніх людей. Його лаконічна проза – наче запечена кров. Кожне Стефаникове слово вагоме, живе, сповнене буття, великого болю і великої ніжности. Слово «біль» дуже часто трапляється і в його творах, і в його листах. Все життя – не надто довге – 65 років – боліло його серце і за народ, і за рідний край. Його новели належить до вершин красного письменства і найкращих зразків європейського експресіонізму. Вони перекладені 20 мовами світу.
13 травня, в бібліотеці- філії № 22 с. Тисменичани Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, впродовж дня,  проходила експрес інформація «Володар дум селянських». Біля однойменної виставки бібліотекарка знайомила відвідувачів з творами представленими на виставці. Це твори як і самого письменника, так твори про письменника, книги про життєві дороги новеліста світової слави, про людей, які йому стрічалися і ставали прообразами новел, про маловідомі, але надзвичайно цікаві й промовисті факти життя письменника. Учні 10 –го класу Тисменичанського ліцею, які завітали до бібліотеки з учителькою української мови та літератури Ткачук С. М. переглянули ще фільм О. Криштопи «Коротко, сильно і страшно. Як жив, любив і писав В. Стефаник» Це історія про письменника-генія, якому цілували руки визнані майстри того часу, депутата Австрійського парламенту від України, людини, яка попри бідність відмовилися від московської пенсії і звичайної людини. Про його особисте життя пов’язане з трьома сестрами Гаморак. Його творчість та манера письма мала великий вплив на розвиток української новелістики.