Ярослава Стецько – видатна українська політична діячка, борчиня за незалежність України, учасниця національно-визвольного руху, дружина Ярослава Стецька (одного з лідерів ОУН), багаторічна голова Антибільшовицького блоку народів і співзасновниця політичної партії Конгрес українських націоналістів. Була жінкою сильної волі, великої віри та глибокого розуміння української ідеї.
14 травня 2025 р. о 12.00 год в читальному залі ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради на запрошення Богдани Ботюк, завідувачки відділу денного перебування Івано-Франківського територіального центру соціального обслуговування, у форматі волонтерської діяльності провели захід – зрізи життя і діяльності «Ярослава Стецько – жінка, яка творила незалежну Україну».
На захід було запрошено наукового співробітника Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери,  Ярослава Коретчука, який розповів присутнім про життєвий шлях Ярослави Стецько. Було підкреслено її стійкість, мужність, віру в українську ідею та активну участь у відновленні незалежності держави у 1990-х роках.
Бібліотекарі підготували відео з архівними кадрами та документальними фрагментами «Ярослава Стецько: я вірю в українську націю».
Відповідальна за підготовку і проведення заходу бібліотекар читального залу ЦБ Андріана Кузишин.

14 травня 2025 року, в день, коли їй виповнилося б 105 років, Слава Стецько мовчки дивилася на нас із фотографії, що жовтіла від часу. Її обличчя — строге, але водночас теплі очі, що ніби запитували: «А ви що зробили для України?» Вона народилася 14 травня 1920 року в Романівці на Тернопільщині, в родині, де любов до України була не просто словами, а життям. З 1938 року стала членкинею Організації українських націоналістів (ОУН), а під час Другої світової війни служила медсестрою та санітаркою в Українській повстанській армії (УПА). У 1943 році була заарештована німцями у Львові, а після звільнення залишилася в еміграції в Німеччині. У 1946 році Слава стала членкинею Центрального комітету Антибільшовицького блоку народів (АБН), а після смерті чоловіка, Ярослава Стецька, у 1986 році очолила цю організацію. Вона також була головою Конгресу українських націоналістів (КУН) з 1992 року до кінця свого життя. У 1991 році повернулася в Україну і була обрана депутаткою Верховної Ради України, де служила на закордонному комітеті. Її життя стало прикладом відданості ідеї незалежної України та незламної боротьби за її свободу. Слава Стецько була не лише політичною лідеркою, а й символом незламного духу українського народу. Її діяльність включала організацію жіночої мережі та юнацтва ОУН, а також співпрацю з Червоним Хрестом УПА. Її внесок у національно-визвольний рух та боротьбу за незалежність України залишив глибокий слід в історії. Слава Стецько була не лише політичною лідеркою, а й символом незламного духу українського народу. Слава Стецько була похована на Байковому кладовищі в Києві. Її спадщина продовжує надихати нові покоління українців на боротьбу за свободу та незалежність. Її життя є прикладом відданості, мужності та патріотизму, що залишаються актуальними і сьогодні. Слава Стецько — це не лише ім’я в історії, а й символ незламного духу українського народу, який продовжує надихати на боротьбу за свободу та незалежність.