23 травня — День Героїв!

У цей день тиша звучить голосніше за слова. Вона наповнена пам’яттю, болем і вдячністю. Бо Герої — це не просто воїни, це ті, хто борються за наш спокій, за мир, за добробут, за право жити під мирним небом. Мужні й незламні, вони йдуть вперед, не озираючись на страх. У їхніх серцях — Україна, у їхніх руках — її захист, у їхніх очах — віра в перемогу. Вони сильні духом, загартовані болем, але сповнені любові до рідної землі. Ми вшановуємо загиблих хвилиною мовчання… У цій тиші — тисячі історій, тисячі життів, що стали вічністю. Ми молимося за них, запалюємо свічечку пам’яті, і її тихе полум’я тягнеться до небес — туди, де вони тепер. Бо вони не зникли — вони у небесах, вони в кожному подиху вітру, в кожному сході сонця, в кожній нашій молитві.


Дорогі герої України!

Щиро бажаємо вам здоров’я, сили й витримки. Нехай Бог береже вас і допомагає у всьому.
Хай вдома вас завжди чекають рідні, а попереду буде мир і спокій.
Дякуємо вам за захист і за все, що ви робите для України.

Детальніше

Творча зустріч з письменницею Галиною Козак «Зав’язуємо вузлики напам’ять»

21 травня 2026 року о 14 годині 30 хвилин в читальному залі ЦБ Івано-Франківської МЦБС (вул. Пилипа Орлика, 5) Департаменту культури міської ради у руслі проєкту «ЧИТАЄМО СВОЇХ» відбулася творча зустріч з письменницею Галиною Козак «Зав’язуємо вузлики напам’ять», членкинею Національної спілки письменників України. Її творчий доробок широкооб’ємний та різножанровий і динамічно вписується в український літературний процес. Захід розпочався хвилиною мовчання – вшануванням пам’яті захисників і захисниць, які загинули, захищаючи Україну в сучасній війні. Дебютна книга Галини Козак «Таємниця», яка побачила світ у 2019 році, засвідчила, що в літературу входить авторка, яка добре знає про що пише і як їй потрібно про це писати. І вона це підтвердила своїми наступними виданнями. Модератор творчої зустрічі Василь Загороднюк, член Національної спілки письменників України тезисно розповів присутнім про основні життєві віхи Галини Юріївни, яка досягла вагомого творчого ужинку і нині не зупиняється на досягнутому.
Детальніше

Літературно-історичний екскурс «Пам’ятки слов’янського письма »

Хто не любить своєї рiдної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на iм’я людини. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.  Ми є ніби носіями естафети тривалістю в тисячі років і маємо передати усе багатство нашої мови нащадкам. 21травня 2026 року о 12:45 годині, працівники бібліотеки-філії №4 (вул. Євгена Коновальця, 132 А) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради, до Дня слов’янської писемності і культури підготували і провели літературно-історичний екскурс «Пам’ятки слов’янського письма». Відбулась цікава розповідь про вшанування та збереження рідної мови. Діти читали вірші про мову та ділилися враженнями про прочитане. Бібліотекарка дитячого відділу підготувала для дітей цікаві повідомлення з історії слов’янської культури літератури та світлин до Дня слов’янської писемності і культури.
Найбільш активними наші маленькі користувачі були під час проведення вікторини. Наприкінці заходу бібліотекарі презентували книги про мову. Було оформлено і представлено книжкову поличку «Передаймо нащадкам наш скарб – рідну мову». З гарними враженнями і піднесеним настроєм були всі присутні.

Дякуємо усім хто долучився до заходу. Чекаємо Вас в бібліотеці.

Детальніше

Голосні читання “Рік з Франком у бібліотеках міста”.

          “Бажав я для скованих волі
          Для скривджених кращої долі
          І рівного права для всіх-
          Се весь і єдиний мій гріх.”
                                       Іван Франко.
Усе своє свідоме життя Іван Франко присвятив справі служіння своєму народові. Як і Тарас Шевченко, хотів бачити його в “сім’ї вольній новій”. Як і його Каменяр, впав на шляху в боротьбі за це. Малим хлопчиною, взявши з батьківської кузьні вогонь любові до скривджених і знедолених, проніс його крізь своє життя, вказуючи їм дорогу до волі. Його часто не розуміли і карали свої і чужі, а він вперто йшов дорогою до землі обітованої. Його не зупиняли ні наруга, ні тюрми, ні ненависть ворогів та своїх патентованих патріотів. Не дійшов до цієї землі. Впав по дорозі, та за ним пішли інші. Іван Франко власним прикладом довів, що ідентичність-це не мода, а стиль життя. Високохудожні твори письменника стали окрасою української літератури. До 170 річниці з дня народження Івана Франка у бібліотеці-філії №23 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради оформлена книжкова виставка “Рік Франка  в Івано-Франківську: читати сьогодні” та проведені голосні читання творів ювіляра.
Детальніше

Вишивана експозиція «Спогади і взори до вишивання»

1 травня 2026 р. в бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька, 100) в Бібліотеці сімейного дозвілля Пасічна Івано-Франківська МЦБС розпочалася вишивана експозиція «Спогади і взори до вишивання» з нагоди Всесвітнього дня вишиванки. Бібліотекарка ознайомила читачів з мисткинею художньої вишивки, поетесею, дисиденткою, Героїнею Світу (одна із 100, Рочестер, США), Іриною Сеник (8.10.1926 р. Львів – 29.10.2009 р. Борислав). Цьогоріч минає 100 років з дня її народження. Вона провела у засланнях і таборах 34 роки. Саме там навчилась вишивати. “У в᾿язниці на Лонського, у камері сім жінок. Аби забутися полонянки вишивали. Шматочком скельця і їй урізали шматочок лляного полотна з чиєїсь сорочки, витягли нитки з вовняних хусток, всучили в руку риб’ячу кісточку. Взялася за працю, тлумлячи сірість тюремних буднів. Її «витвір» оцінювала дуже прискіплива пані. «Такої паршивої роботи я ще не бачила», – як вирок суду. Плакала, не чаючись. Мати ігуменя Ірина-Софія Маримаш, сестра полковника Коновальця заспокоювала, підшуковуючи до відповідного моменту слова. А далі: «дитино іди до мене, я тобі покажу». Після першого табору стала інвалідом другої групи. Ходила на милицях, в страшному корсеті. Але навіть лежачи – вишивала. За право мати голку у камері багато голодувала. Бо мати голку – злочин. Коли її вдруге судили, вона вишивала в залі суду. «…Намагалася прикрасити життя політв’язенок, навчила всіх вишивати»– із книги З. Заторського «Україна понад усе». Вишивана експозиція названа на честь її книги «Метелики спогадів: спогади і взори до вишивки», які Ірина Сеник намалювала на мордовських нарах (видана 2003 р у львівському видавництві «Мс».). А ще раніше 1991 р. – вийшла з друку збірка віршів, вишивок та зразків сучасного одягу «Біла айстра любові». В 1997 році вийшла ще одна збірка для найменших – «Книжечка бабусі Ірини для чемної дитини». В ній вміщені вірші для малечі та вишивки-мініатюри із казок. Користувачі пригадували інших в’язнів, котрі по тюрмах вишивали, намагаючись якось вижити. Ще одна знакова постать у мистецтві вишивки – Ірина Свйонтек, котра зібрала орнаменти вишивок Івано-Франківщини (зокрема Косівщини, Яремчанщини, Надвірнянщини, Веховинщини) і уклала в кількох томах альбому «Гуцульські вишивки Карпат: мистецтво геометричного орнаменту і колориту». Які можна переглянути на виставці в в бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька, 100) А для молодших читачів представлено книжку-розфарбовку «Вишивки» із серії «Візерунки України».
Детальніше
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Top