29 Квітня 2026
Хвилинка позитивного настрою «Магія танцю»
День танцю – професійне свято танцівників балету, колективів бального, народного, сучасного танцю, танцівників-аматорів і всіх, хто любить танець. Деякі хореографи вважають, що за рухами тіла ховаються справжні рухи душі. Танець – невід’ємна частина будь-якої культури. Він є джерелом натхнення для художників, дизайнерів, скульпторів і режисерів театру і кіно. Мистецтво танцю — це загальнолюдське явище, що дарує людям радість. Завдяки йому ми маємо можливість доторкнутися до піднесеного, хвилюючого і чарівного світу мистецтва. Танець – це рух, а рух – це життя!
29 квітня 2026 р працівники бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради до Міжнародного дня танцю, підготували та провели хвилинку позитивного настрою «Магія танцю».
Чому 29 квітня? Міжнародний день танцю почали відзначати 1982 р. вдень народження Жана Жоржа Новера (1727—1810 р.р.), видатного французького балетмейстера і керівника балетної трупи в лондонському театрі «Друрі-Лейн». Саме Новер започаткував героїчний балет та балет-трагедію, а у своїй праці «Листи про танець і балети» обґрунтував основи балету-п’єси, що й донині застосовуються в балетному мистецтві.
Найдавніший танець у світі класичний індійський танець. Немає більш досконалого народного танцю, ніж танець індійської народності. Коріння його глибоко релігійні і спрямовані на радість богам.
Серед відомих українських народних танців: гопак, козачок, коломийка, аркан та інші.. Український гопак відомий у цілому світі. Він зародився у середовищі запорізького козацтва і мав бойове призначення. Особливою рисою гопака є демонстрація сили, спритності, героїзму, благородства. Танець містить карколомні стрибки, обертання та інші віртуозні рухи й потребує тривалого навчання, як будь-яке бойове мистецтво. Нині в Україні популярні школи бойового гопака.
Краков’як (Польща) Краков’я́к (пол. Krakowiak, букв. «мешканець Кракова») — швидкий польський народний танець. Краков’як танцюють під жваву мелодію (часто народну). Сам танець не тільки швидкий, а й легкий, — складається майже цілком з невеликих стрибків і підскоків, які виконується з легкістю, ледве торкаючись землі. У танці гарні пластичні рухи рук, фіксовані пози спини і постави в цілому.
Болеро (Іспанія)Болеро́ (ісп. Bolero) — іспанський парний народний танець та музичний жанр, що започаткувався в кінці XVIII століття. Темп — помірно швидкий з поступовим прискоренням. Своєю виразністю нагадує пантоміму. Танцюється таке болеро під акомпанемент гітари й барабана.
Гальярда (Італія) Галья́рда (італ. gagliarda — весела, бадьора) — старовинний парний, інколи сольний танець, поширений в Європі в XV—XVII ст.
За часів Відродження танці нерідко виконувалися під час застіль і перегукувалися з меню. Так, танець, що розповідав про Ясона і Золоте руно, супроводжував смажену баранину. Першу європейську академію танців заснував 1661 р. в Парижі король Людовик XIV, сам неабиякий танцюрист. Тоді ж почав швидко розвиватися балет. У XVI — XVII ст.. аристократія суціль танцювала менует – урочистий танець, що вважається королівським. Тоді говорили, що той, хто добре танцює менует — робить добре все.
Любіть музику і танець, розвивайте фізичну силу, працюйте над почуттям ритму, долайте свою лінь, подбайте про вільний простір.
29 Квітня 2026
Голосні читання: «Рік з Франком у бібліотеках міста»
Цього року виповнюється 170 років від дня народження генія України Івана Яковича Франка. Іван Франко – найвидатніший світоч гуманізму, свободи і духовної величі людини. Один із найвпливовіших митців і мислителів, громадський діяч, який присвятив себе народові, підніс рідне слово до високих вершин мистецтва. І сьогодні в бібліотеці-філії №17 с. Березівка Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід Голосні читання: «Рік з Франком у бібліотеках міста».
28 Квітня 2026
Інформаційне досьє «Дослідник історії ОУН-УПА»
«В Казахстанськім краю, за Уралом
Материнське серце молоде
Ніжність і любов переливало
У своє дитятко голосне.
Як війни затихли перегули
Гена став, мов молоде орля,
І його любов’ю пригорнула
Українська галицька земля.
Тут пізнав він історичну долю,
Лицарів, що билися за волю,
І книжки з’явились з-під пера…
Хай і далі творча думка спіє,
Шлях життєвий – ясним ранком мріє,
Серце б’ється людям для добра!»
(Ярослав Дорошенко)
Ці поетичні рядки автор присвятив своєму другові Геннадію Бурнашову, котрому 27 квітня виповнилося б 90 років. Український письменник-публіцист, краєзнавець, член НСПУ з 1996 р.
«1946 р. дідусь і бабуся привезли мене до Станіслава, де після Другої світової війни оселились мої батько і мачуха. Тут закінчив середню школу, історико-філологічний факультет у педагогічному інституті, одружився з дівчиною-галичанкою з репресованої української родини» – згадував Геннадій Бурнашов.
У роки Незалежності України розпочав громадську діяльність у товаристві «Меморіал». Є автором близько 50 книг, серед них «Полководець УПА», «Лицар великої ідеї», «Злочини більшовизму» та ін. Переможець Всеукраїнського конкурсу, присвяченого 100-річчя від дня народження Степана Бандери, Всеукраїнського конкурсу ім. Олекси Гірника, лавреат премії Івано-Франківської ОО НСК ім. І. Крип’якевича, премії ім. І. Вагилевича; літературних премій ім. І. Франка, ім. Марійки Підгірянки, ім. М. Яцківа, ім. Н. Поповича. Нагороджений орденом «За заслуги ІІІ-го ступеня. Після смерті на фасаді будинку по вул. Галицькій, 32», де мешкав Геннадій Бурнашов встановлено пам’ятну дошку.
27 квітня 2026 р. в приміщенні краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради працівники ознайомили присутніх з інформаційним досьє «Дослідник ОУН-УПА». Бібліотекарі представили тематичну полицю , на яку виклали книги про життя ювіляра, а також його твори. Запрошений на захід письменник, педагог, краєзнавець, лавреат багатьох премій Василь Бабій поділився своїми спогадами про Геннадія Бурнашова. Користувачі із захопленням знайомились з його книгами.
28 Квітня 2026
Посвята ювіляру «Я крізь життя пройшла мов промінь»
Сьогодні, 28 квітня, народилася відома українська письменниця, журналістка, мемуаристка Ірина Володимирівна Жиленко. 28 квітня 2026 р. о 12.00 годині в читальному залі ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід посвята ювіляру “Я крізь життя пройшла мов промінь” (до 85-річчя від дня народження Ірини Жиленко). Захід був проведений у співпраці з Івано-Франківським територіальним центром соціального обслуговування.
На початку заходу вшанували хвилиною мовчання загиблих воїнів. Бібліотекар ІІ категорії Віра Полатайко ознайомила присутніх з життєвим і творчим шляхом Ірини Жиленко. Народилася письменниця у м. Києві. Після закінчення вечірньої середньої школи працювала вихователькою дитсадка, паралельно вступивши на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який заочно закінчила в 1964 році. Письменницький доробок Ірини Жиленко охоплює низку творів для дітей: “Двічі по два дорівнює кульбабці”, “Достигають колосочки”, “Вуличка мого дитинства”, “Казки буфетного гнома”. Загалом з-під пера Ірини Жиленко вийшло близько двадцяти книг.
У 1987 р. авторку нагородили літературною премією імені Володимира Сосюри, а в 1996 р. вона отримала найпрестижнішу в Україні творчу відзнаку – Національну премію імені Тараса Шевченка.
У своїй творчості письменниця переважно змальовувала красу й домашній затишок: сад, шлюбне життя та сім’ю, природу, інтер’єр. Втім, поміж цим гедонізмом та ідилією іноді простежуються похмурі відтінки меланхолії та роздумів про смерть. Присутні мали змову ознайомитися з відео про поетичну творчість письменниці та спогади її сучасників.
Захід організовано і за підтримки та присутності франківських волонтерів благодійної організації «Турбота про літніх в Україні».
28 Квітня 2026
Кінозал «Релаксотерапія»
27 квітня 2026 р. о 12:00 у читальному залі на вул. Пилипа Орлика, 5 відбувся перегляд фільму «Буремний перевал» (2026). Перегляд цього фільму — це не про комфорт. Це досвід, який або захоплює, або відштовхує, але байдужим він не залишає.
Нова екранізація класичного роману Емілі Бронте смілива, місцями провокативна і дуже сучасна. Режисерка подає знайому історію не як стриману драму, а як бурю емоцій, пристрасті та внутрішніх конфліктів, де любов і руйнування йдуть поруч. Візуально фільм вражає: похмурі пейзажі, готична атмосфера, світло і тіні — усе працює на відчуття напруги. Багато глядачів відзначають саме сильну стилістику й емоційну наповненість кадру, але водночас це не класичний «Буремний перевал». Стрічка дуже вільно трактує оригінал, через що викликає суперечливі реакції: хтось називає її «абсолютною досконалістю», а хтось надто поверхневою і спрощеною. Тут менше глибокої психології роману і більше пристрасті, тілесності та сучасного погляду на стосунки. Іноді це виглядає як стиль понад зміст, де краса кадру затьмарює драму персонажів.
Це фільм не про кохання, це фільм про залежність, біль і неможливість відпустити. Бо «Буремний перевал» — це завжди про одне: почуття, які сильніші за людей.
Фільм взято на сайті https://kinoukr.com/
